Розглянуто акценти парадигми «вигнанство» в поезіях Євгена
Маланюка. Проаналізовано такий важливий чинник біографії
митця, як вплив на тематику поетичних текстів так зв.
вигнанства. В параметрах компаративного дискурсу, вказується
специфіка ситуації вигнанства (післяреволюційна еміграція) та її
вплив на відповідний трагічний пафос поезій. Зіставляються досвід
Є. Маланюка (українська діаспора) та В. Набокова (російська
діаспора), що вказує не лише на онтологічну вагу проблеми, але й на її
типологічну перспективність.
The paradigm «exile» in Yevhen Malaniuk poetry is considered. Such
important factors of artist’s biography as the influence on the subject of
poetical texts so called «exile» is analyzed. In options of comparative
discourse specificity of «exile» situation (after revolutionary emigration) and
it’s influence on appropriate poetic tragic pathos is indicated. Y. Malaniuk’s
(ukrainian diaspora) and V. Nabokov’s (russian diaspora) are compared?
That points not only on ontological problem importance? But also on it’s
typological prospect.