У статті вперше в українському літературознавстві проаналізовано тріаду статей-
спогадів О.Смотрича, в яких оприявнюється проблема становлення газети «Українське слово»
(Київ) воєнної пори. Спогади доповнюють реєстр художньої мемуаристики, в якій відтворено
образ українських письменників, колег по перу, чиє життя обірвалося в період війни, інших - на
вимушеній еміграції. Доведено, що в лапідарних спогадах О.Смотрича авторське «Я» не
виставлено на перший план, воно прочитується через внутрішній світ мемуариста, який бачив
події і факти на власні очі, їх пережив, вистраждав, роками зберігав у памʼяті і лише на схилі
літ доніс до читачів реальні картини українського літературного життя початку 40-х років
минулого століття.
For the first time in Ukrainian literary criticism the triad of articles-memoirs of O.Smotrych, where the problem
of formation of the newspaper «Ukrainian Word» (Kyiv) of military time is shown, has been analyzed. The memories
complement the register of fiction memoirs, in which the image of Ukrainian writers, fellow writers, whose life ended
during the war, others - in forced exile have been reproduced. It is proved that in lapidary memories of O.Smotrych
the author’s «I» is not put to the fore, it is read by the inner world of the memoirist who saw the events and facts
firsthand, they endured, suffered, for years kept them in his memory, and only when he was aged, conveyed to
readers the real picture of Ukrainian literary life of the early 1940-s.
