Разработан и апробирован комплексный подход к изучению механизмов низкотемпературной дислокационной релаксации при циклических низкотемпературных деформациях кристаллических материалов: совместное использование экспериментальных методов механической спектроскопии в широких
частотно-температурных диапазонах и теоретических методов статистического и термоактивационного
анализа экспериментальных результатов. Эффективность такого подхода продемонстрирована на примере изучения низкотемпературных релаксационных резонансов в кристаллах железа, дислокационная
структура которых варьировалась предварительной пластической деформацией. Полученные ранее результаты механической спектроскопии железа в температурном интервале 4 К < T < 150 К при частотах
колебаний порядка 1 Гц и 10⁵ Гц в данном исследовании дополнены детальным изучением температурных спектров внутреннего трения и модуля Юнга монокристаллической пластины железа при промежуточных частотах порядка 10³ Гц. Для интерпретации всей совокупности экспериментальных результатов
предложена модель двухмодового дислокационного релаксатора: первая его составляющая — прямолинейный сегмент дислокационной линии в рельефе Пайерлса I рода, релаксационные свойства которого
определяются термической активацией парных кинков; вторая составляющая — цепочка геометрических
кинков, способных к термически активированному диффузионному перемещению в рельефе Пайерлса II
рода. Получены эмпирические оценки энергетических, силовых, инерционных и геометрических характеристик обеих составляющих такого релаксатора. Данное исследование дополняет выполненный ранее
анализ процессов механической релаксации в кристаллах, обусловленный зарождением и перемещениями кинков на дислокационных линиях (обзор: A. Seeger and C. Wüthrich, Nuovo Cimento B 33, 38 (1976)).
Розроблено та апробовано комплексний підхід до вивчення механізмів низькотемпературної дислокаційної релаксації
при циклічних низькотемпературних деформаціях кристалічних матеріалів: сумісне використання експериментальних
методів механічної спектроскопії у широких частотнотемпературних діапазонах та теоретичних методів статистичного і термоактиваційного аналізу експериментальних результатів. Ефективність такого підходу продемонстровано на
прикладі вивчення низькотемпературних релаксаційних резонансів у кристалах заліза, дислокаційна структура яких
змінювалась попередньою пластичною деформацією. Одержані раніше результати механічної спектроскопії заліза у
температурному інтервалі 4 К < T < 150 К при частотах коливань порядка 1 Гц і 10⁵ Гц у даному дослідженні доповнено
детальним вивченням температурних спектрів внутрішнього
тертя та модуля Юнга монокристалічної пластини заліза при
проміжних частотах порядку 10³ Гц. Для інтерпретації всієї
сукупності експериментальних результатів запропоновано
модель двоходового дислокаційного релаксатора: перша його
складова — прямолінійний сегмент дислокаційної лінії у
рельєфі Пайєрлса I роду, релаксація якого визначається термічною активацією парних кінків; друга складова — ланцюжок геометричних кінків, котрі здатні до термічно активованої дифузії у рельєфі Пайєрлса II роду. Одержано емпіричні
оцінки енергетичних, силових, інерційних та геометричних
характеристик обох складових такого релаксатора. Дане дослідження доповнює виконаний раніше аналіз процесів механічної релаксації у кристалах, обумовлених зародженням і
переміщеннями кінків на дислокаційних лініях (огляд:
A. Seeger and C. Wüthrich, Nuovo Cimento B 33, 38 (1976)).
