Morchella steppicola (Pezizales, Ascomycota) описаний
українським мікологом М.Я. Зеровою на основі зразка,
зібраного Д.К. Зеровим у 1930 р. на околиці м. Карлівка
Полтавської обл. У 1950–1990 рр. гриб знайдено в Донецькій,
Кіровоградській, Луганській та Херсонській обл.
Оскільки він траплявся зрідка, його було внесено до
другого видання "Червоної книги України" як ксеромеридіональний
вид з диз'юнктивним ареалом зі статусом
III категорії (рідкісний вид). Однак у 1991–2010 рр.
M. steppicola був зареєстрований в ряді нових локалітетів
у Донецькій, Запорізькій, Київській, Луганській, Одеській,
Сумській та Черкаській обл. Вид траплявся не лише
в природних степових, а й у порушених екотопах: на
степових згарищах, перелогах, ділянках, які зазнавали
дії механічних транспортних засобів, пасовищах, особливо
витоптаних великою рогатою худобою, уздовж залізничних
колій, на згарищах у насаджених лісах тощо.
У третьому виданні "Червоної книги України" повідомляється,
що M. steppicola було знайдено щонайменше в
12 областях України. На сьогодні гриб відомий і в інших
країнах: Азербайджані, Казахстані, Молдові, Німеччині,
Росії (Ростовська обл.), Сербії, Словаччині, Таджикистані,
Туркменистані, Угорщині та Узбекистані. Останнім
часом кількість інформації про поширення M. steppicola
в Україні значно збільшилася. Тому в статті наведено відомості
про локалітети цього гриба, зареєстровані після
виходу в світ 3-го видання "Червоної книги України".
Робиться висновок, що M. steppicola є звичайним видом
на півдні України, трапляється досить часто, насамперед
у Степу, однак поширений і в лісостеповій зоні України.
Не зважаючи на те, що вид внесений до "Червоної
книги України", його плодові тіла традиційно у великій
кількості збираються населенням, що аж ніяк не позначається
на стані популяцій цього виду. З огляду на те,
що ні грибу M. steppicola, який є екологічно малоспеціалізованим
гумусовим сапротрофом, ні переважній
кількості його місцезростань ніщо не загрожує, він має
бути виключеним з "Червоної книги України". Однак
в областях, через які проходить північна межа ареалу
M. steppicola (Київська, Кіровоградська, Одеська, Полтавська,
Сумська, Черкаська та Хмельницька), вид потребує
охорони на регіональному рівні. Зазначається,
що цей же вид, очевидно, був описаний і в Угорщині
як M. hungarica Bánhegyi, оскільки за макроскопічними
ознаками плодові тіла останнього цілком відповідають
аскомам M. steppicola, які ми спостерігаємо в Україні, а
мікроскопічні ознаки обох видів, наведені в першоописах,
повністю збігаються. Оскільки стаття М.Я. Зерової
була опублікована раніше (до травня 1941 р.), ніж був
описаний вид M. hungarica (травень 1941 р.), пріоритет
М.Я. Зерової як автора виду є незаперечним і цей гриб
має називатися саме M. steppicola.
Morchella steppicola (Pezizales, Ascomycota) описан украинским
микологом М.Я. Зеровой на основе образца,
собранного Д.К. Зеровым в 1930 г. на окраине г. Карловка
Полтавской обл. В 1950–1990 гг. гриб был найден
в Донецкой, Кировоградской, Луганской и Херсонской
обл. Поскольку он встречался изредка, был
включен во второе издание "Красной книги Украины"
как ксеромеридиональный вид с дизъюнктивным ареалом
со статусом III категории (редкий вид). Однако в
1991–2010 гг. M. steppicola был зарегистрирован в ряде
новых локалитетов в Донецкой, Запорожской, Киевской,
Луганской, Одесской, Сумской и Черкасской обл.
Вид встречался не только в естественных степных, но
и в нарушенных экотопах: на степных пожарищах, заброшенных
землях, участках, которые испытывали действия
механических транспортных средств, пастбищах,
особенно вытоптанных крупным рогатым скотом, вдоль
железнодорожных путей, на пожарищах в насаженных
лесах. В третьем издании "Красной книги Украины" сообщается,
что M. steppicola был найден по меньшей мере
в 12 областях Украины. Сейчас гриб известен и в других
странах: Азербайджане, Венгрии, Германии, Казахстане,
Молдове, России (Ростовская обл.), Сербии, Словакии,
Таджикистане, Туркменистане и Узбекистане. В последнее
время количество информации о распространении
M. steppicola в Украине значительно возросло. Поэтому
в статье приведены данные о локалитетах этого гриба,
зарегистрированных после выхода в свет 3-го издания
"Красной книги Украины". Делается вывод о том, что
M. steppicola является обычным видом на юге Украины.
Он встречается довольно часто прежде всего в Степи, однако
распространен и в лесостепной зоне Украины. Не
смотря на то, что вид занесен в "Красную книгу Украины",
его плодовые тела традиционно в большом количестве
собирает население, что отнюдь не сказывается
на состоянии популяций этого вида. Учитывая то, что
ни грибу M. steppicola, который является экологически
малоспециализированным гумусовым сапротрофом, ни
большинству его местопроизрастаний ничто не угрожает,
он должен быть исключен из Красной книги Украины.
Однако в областях, через которые проходит северная
граница ареала M. steppicola (Киевская, Кировоградская,
Одесская, Полтавская, Сумская, Черкасская и Хмельницкая),
вид должен охраняться на региональном уровне.
Отмечается, что этот же вид, очевидно, был описан
и в Венгрии как M. hungarica Bánhegyi, поскольку по
макроскопическим признакам плодовые тела последнего
вполне соответствуют аскомам M. steppicola, которые
мы находим в Украине, а микроскопические признаки
обоих видов, приведенные в их описаниях, полностью
совпадают. Поскольку статья М.Я. Зеровой была опубликована
раньше (до мая 1941 г.), чем был описан вид
M. hungarica (май 1941 г.), приоритет М.Я. Зеровой как
автора вида является неоспоримым и этот гриб должен
называться M. steppicola.
Morchella steppicola (Pezizales, Ascomycota) was described by the Ukrainian mycologist M.Ya. Zerova on the basis
of a sample collected by D.K. Zerov in 1930 in the outskirts of Karlivka town, Poltava Region. From the 1950s to 1990s,
the fungus was found in Donetsk, Kherson, Kirovohrad, and Luhansk Regions. Since it was occasionally encountered, it
was included in the second edition of the Red Data Book of Ukraine as a xeromeridional species with a disjunctive range in
category III (a rare species). However, in 1991–2010, M. steppicola was recorded in a number of new localities in Cherkasy,
Donetsk, Luhansk, Odesa, Sumy, and Zaporizhzhia Regions. The fungus was found not only in the virgin steppe, but also in
disturbed plant communities: on burnt lands, sites used by off-road motor vehicles, pastures including those heavily trampled
by cattle, along railroad tracks, on fire places in forest plantations, neglected lands. The third edition of the Red Data Book
of Ukraine reports that M. steppicola was found in at least 12 regions of Ukraine. At present the fungus is also known in other
countries, namely in Azerbaijan, Germany, Hungary, Kazakhstan, Moldova, Russia (Rostov Region), Serbia, Slovakia,
Tajikistan, Turkmenistan, and Uzbekistan. Recently, the information flow about the distribution of M. steppicola in Ukraine
has increased significantly. Therefore, the article contains all available data about the localities of this fungus registered after
publication of the third edition of the Red Data Book of Ukraine. It is concluded that M. steppicola is a common species in the
South of Ukraine. The fungus occurs quite often primarily in the steppe, but it is also widespread in the forest-steppe zone of
Ukraine, producing numerous fruit bodies. Despite the fact that M. steppicola is listed in the Red Data Book of Ukraine, it is
traditionally collected in large numbers by local population, which does not affect the condition of the fungus. Considering
that neither M. steppicola, which is humus saprotroph, nor its habitats are threatened, it should be excluded from the Red
Data Book of Ukraine. However, in the areas near the northern border of the M. steppicola range (Cherkasy, Khmelnytsky,
Kirovohrad, Kyiv, Odesa, Poltava, and Sumy Regions), the species should be protected at the regional level. It is noted that
M. steppicola was apparently described in Hungary as M. hungarica Bánhegyi, as macroscopic features of the fruit bodies of
the latter fully correspond to the ascomata of M. steppicola recorded in Ukraine. In addition, microscopic features of both
species given in their descriptions completely coincide. Since the article by Zerova was published earlier than the one in which
M. hungarica was described, the priority of Zerova as the author of the species is undeniable and the species name of this fungus
should be M. steppicola.
