У статті “Топос міста в творчості Юрія Андруховича” розглядається поняття топосу в значенні авторської теми, яка послідовно розгортається у збірках “Небо і площі” (1985), “Середмістя” (1989), “Екзотичні птахи і рослини” (1997) та знаходить своє продовження у прозі. На матеріалі “замість роману” “Таємниця” (2007), віршів та есе письменника досліджується авторський міф міста, своєрідно представлений через метафору “мови як дому буття” та локуси площі, будівель та брам. У поезіях 1990-х рр. зображений топос середньовічного міста у мотивах theatrum mundi, “світу навиворіт” та locus amoenus.
Статья “Топос города в творчестве Юрия Андруховича” посвящена рассмотрению понятия топос как постоянной авторской темы, представленной через метафору «языка как дома бытия» и локусы площади, ворот, архитектурных сооружений. На материале поэтических книг “Небо и площади” (1985), «В центре города» (1989), “Экзотические птицы и растения” (1997), “вместо романа” “Тайна” (2007) и эссе анализируется авторский миф города. В стихах 1990-х гг. описан топос средневекового города в мотивах theatrum mundi, “мир навырворот” и locus amoenus.
The Article “Topos of the city in creation of Yuri Andrukhovicha” devoted to consideration of concept of topos as a permanent author theme, presented through a metaphor “language as at home life” and lokusy area, gates, architectural buildings. On material of poetic books “Sky and areas” (1985), “Seredmistya” (1989), “Exotic birds and plants” (1997), “instead of novel” “Secret” (2007) and an essay is analysed by author's myth of the city. In poems 1990s topos of medieval city is described in reasons theatrum mundi, “world inside out” and locus amoenus.