У давньоукраїнській літературі відбувся процес становлення міфологеми “Київ – Єрусалим”, яка ґрунтується на ототожненні заявлених міст у сакральній сфері і реалізується завдяки художній стратегії образного відтворення подій та моделювання персонажів у тісному зв’язку із конкретними явищами та характерами, репрезентованими у Біблії, що дозволяє ідентифікувати рівнозначність створених за аналогією образів у духовно-історичному дискурсі. У пам’ятках ХІ – ХІІІ століття стольний град русичів, услід за головною столицею православного світу, набуває значення взірцевої моделі суспільства, освяченого простору.
В древнеукраинской литературе произошел процесс становления мифологемы “Киев – Иерусалим”, которая основывается на отождествлении этих городов в сакральной сфере и реализуется с помощью художественной стратегии образного воссоздания событий и моделирования персонажей во взаимосвязи с конкретными явлениями и характерами, представленными в Библии, что дает возможность идентифицировать равнозначность созданных по аналогии образов в духовно-историческом дискурсе. В памятниках ХІ – ХІІІ столетия стольный град русичей, подобно главной столице православного мира, приобретает значение идеальной модели общества, священного пространства.
The ancient Ukrainian literature has shown the formative process of mythologeme “Kyiv – Jerusalem” which is based on authentication of declared cities in a sacral sphere and realized due to the artistic strategy of figurative reproduction of events and personage’s modelling in a close сonnection with concrete phenomena and characters represented in the Bible that gives the possibility to identify the equivalency of analogically created images in the spiritually-historical discourse . In the documents of the XI – XIII centuries the capital of Rusychi, right after the capital of Orthodox world, obtains the meaning of an exemplary society model, of a sanctified space.