У статті проаналізовано поетику й мілітарну тематику в патріотичній і релігійній ліриці Олекси Стефановича (1899—1970), одного з митців української діаспори. Матеріал для розгляду — твори,
присвячені героям Крут, Олегові Ольжичу, трагедіям Базару і Бродів,
а також апокаліптичний цикл «Кінецьсвітнє». Спираючись на ви-
значення особливостей літературних репрезентацій пам'яті, запропоноване Аляйдою Ассман, авторка розкриває основні моменти творчої
стратегії О. Стефановича, яка полягає в послідовній міфологізації й
сакралізації реальних місцевостей, постатей і подій, пов'язаних із досвідом боротьби за здобуття української державності в першій половині ХХ ст. та участю українців у подіях Другої світової війни.
This article focuses on the military topics and poetics in the patriotic and religious poetry
of Oleksa Stefanovych (1899—1970), one of the most interesting Ukrainian diaspora writers.
The question of his personal war experience remains open, but the topic of war and the
struggle for independence is an important element of his poetry. The material for analysis is
taken from his Apocalyptic cycle “The World’s End” (“Kinetssvitnie”) inspired by the events
of the WWII, from his patriotic poems dedicated to the heroes of Kruty and Oleh Olzhych,
and from the fragments of his unfinished poetic works on the tragic events of Bazar (“Do
Bazaru”) and Brody (“Do Brodiv”). Based on Aleida Assman’s descriptions concerning the
peculiarities of memory representations in literature, the author demonstrates the main
points of Stefanovych’s creative strategy. It is focused on the sacralization and mythologization
of real places, figures, and events connected with the struggle for Ukrainian statehood
in the early 20th century and the participation of Ukrainians in the events of the WWII.
Stefanovych sacralizes space and time by putting the real tragedies of Ukrainian history into
the Apocalyptic context and interweaving the motifs of martyrdom and heroism. In his poetic
universe the sites of historical events become the places of worship, memory or trauma
tightly connected with the paradoxical experience of military defeat that turned to be the
moral victory. The typical stylistic traits of Stefanovych’s poetry are defined as the balance
between the high symbolism and accuracy of naturalistic details, the extreme level of dramatic
tension and exact moral accents.
