У статті окреслено тридцятирічні здобутки україністики в Інституті слов'янської філології
Люблінського католицького університету Івана Павла ІІ крізь призму науково-дослідницької
та освітньої діяльності. Висвітлено українознавчий дослідницький профіль Інституту, який
упродовж багатьох років формувався професорами польських та українських академічних
осередків, спеціалістів у галузі лінгвістики (професори М. Лесів, Д. Бучко, О. Тищенко) та
літературознавства (професори С. Козак, С. Андрусів). Науково-дослідницька діяльність – це
численні міжнародні наукові конференції, публікації співробітників Інституту: монографії, збірники
та наукові статті, присвячені, зокрема, питанням еміграційної літератури східних слов'ян, сакруму
в східнослов'янських літературах, а також історії слов'янських мов. Навчально-популяризаторська
діяльність Інституту знаходить свій вияв у різнопланових заходах, метою яких є поширення
знань про польсько-українське пограниччя, українську культуру та мову нашого східного сусіда
серед молоді шкільного віку Люблінщини.
The essay offers an attempt to summarise the thirty years of Ukrainian studies within the Institute
of Slavic Philology of the John Paul II Catholic University of Lublin. The beginnings of Slavic studies
at the Catholic University of Lublin are related to the activities of the Interfaculty Department of
Research on Byzantine-Slavic Culture, founded in 1981 thanks to the efforts of professor Ryszard
Łużny, a philologist-Slavicist from the Jagiellonian University. The main purpose of this unit was to
initiate research on ‘Ruthenian’ culture, derived from the Byzantine-Slavic root. The idea implemented
by professor Łużny was innovative not only due to its profiled research program but also due to the
curriculum, which offered students a wide range of knowledge on Eastern Slavs. From the very
beginning of the unit’s functioning, its didactic structure was based on the three philologies: Belarusian,
Russian and Ukrainian, and the academics pursued their research interests within the departments
of Byzantine-Slavic Culture, Slavic Languages, and Slavic Literatures.
Ukrainian studies at the Catholic University of Lublin have been shaped throughout this time by
many eminent figures who determined the character of the unit by pointing out research directions
to the next generations of linguists and historians of Ukrainian literature. These are professor Stefan
Kozak, professor Stefaniia Andrusiv (literary studies), professor Michał Łesiów, professor Dmytro
Buchko, and professor Oleh Tyshchenko (linguistics).
The essay discusses research and educational activities of the Institute of Slavic Philology. A
series of regular research conferences, nationwide and international, focused on the issues of the
Eastern Slavs, were organized during these thirty years. The author points out the most important
academic publications and periodicals. Another direction of the Institute’s activity consisted in projects
popularizing knowledge about the Polish-Ukrainian borderland, Ukrainian culture and language, with
a special focus on the language spoken by the inhabitants of the Lublin region.
