У статті вперше проводиться паралель між схильністю П. Куліша та І. Франка до вікової
ідеологічної авторевізії й доводиться, що в процесі світоглядної і творчої еволюції, перегляду
власних ранніх соціально-радикальних поривів, зумовленого “національно-радикальним етапом”
(І. Франко) визвольного руху в Галичині, зрілий Франко в 1896 – 1907 рр. зближувався з Кулішем,
особливо пізнім (1874 – 1897 рр.). Ідеологічні та формальні зближення між письменниками
виявляються в публіцистиці, листах, розбудові творів на матеріалах вітчизняної, біблійної та
християнської історії і мітології (художній історизм і мітологізм, спроєктовані на сучасність,
прийдешність і авторську особистість; символічна автобіографія).
The article draws a parallel between P. Kulish’s and I. Franko’s disposition to the age-related
ideological autorevision. It is argued that, experiencing evolution of the worldview and creative work,
revising his own early radical social impulses caused by the ‘national radical stage’ (Franko’s definition)
of liberation movement in Halychyna, mature Franko in 1896 – 1907 got closer to the views of P.
Kulish, especially those of the late period of his life (1874 – 1897). Like the latter, Franko defended
the right to worldview evolution and changing views. These typological coincidences consisted also
in the movement from the center-left forces to the right-centered ones; the transition to the primacy
of the national idea over the social one; the drastic national self-criticism and simultaneous emphasis
on the nation-building and state-building; gradual reorientation from the idea of social revolutionary
development of society to evolutionary progress and moderate “means and ways of acting and
speaking” (as Franko called it); the warnings against admiring communist illusion, against ochlocracy;
and, finally, in the focus on the leading role of the nationally conscious Ukrainian intellectuals in the
liberation struggle.
Ideological and formal parallels between Franko and Kulish were revealed not only in the letters
and journalism, but also in Franko’s practice of grounding his works on the materials of the national,
biblical and Christian history and mythology (i. e. literary historicism and mythologism, focused on the
present, the future and the author’s personality; symbolic autobiography). From this point of view it is
worth to compare: “Pisnia Budushchyny” (“Song of Future”) – “Try Braty” (“Three Brothers”); “Pokhoron”
(“Funeral”), “Ivan Vyshenskyi” – “Velyki Provody” (“Great Farewell Procession”), “Marusia Bohuslavka”,
“Dramovana Trylohiia” (“Drama-like Trilogy”); “Moisei” (“Moses”) – “Mahomet i Khadyza” (“Muhammad
and Hadiza”), “Duma-Perestoroha, Velmy na Potomni Chasy Potribna” (“Warning Reflections that will
be Needed in Future”); “Strashnyi Sud” (“The Last Judgement”) – “Kulish u Pekli” (“Kulish in Hell”);
“Slavianska Oda” (“Slavic Ode”) – “Tsarski Slova” (“Royal Words”).