Нормы церковного права в регламентации деятельности крымских православных монастырей XIX века

Abstract

Статья посвящена изучению норм церковного права, сформировавшегося в православной церкви России в XIX в. Анализ основных положений проводится, опираясь на архивные документы, отражающие историю монастырей Таврической епархии. Автор приходит к выводу о том, что нормы внешнего церковного права Синодального периода доминируют над правилами внутренними. Следствием этого становится восприимчивость монастырских общин к кризисным явлениям в государстве на рубеже XIX–XX вв. Это привело, на фоне увеличения числа обителей, к падению нравственных устоев, дисциплины среди монашествующих и клириков.

Стаття присвячена вивченню норм церковного права, що сформувалося в православній церкві Росії в XIX ст. Аналіз основних положень проводиться, спираючись на архівні документи, що відображають історію монастирів Таврійської єпархії. Автор приходить до висновку про те, що норми зовнішнього церковного права Синодного періоду домінують над правилами внутрішніми. Наслідком цього стає сприйнятливість монастирських общин до кризисних явищ в державі на рубежі XIX–XX ст. Це привело, на тлі збільшення числа обителей, до падіння моральних норм, дисципліни серед монахів і кліриків.

The article is devoted to studying the norms of ecclesiastic law formed in Orthodox Church of Russia in the 19th century. The analysis of fundamental regulations is given on the basis of archive documents reflecting the history of monasteries of Taurida eparchy. The author comes to the conclusion that the norms of external ecclesiastic law of Synodal period dominate over the internal ones. Sensitivity of monastery communities to crisis phenomena in the country at the turn of the 19th 20th centuries became the consequence of it. It resulted in the fall of moral principles and discipline among clergymen and monks against the background of increasing number of members of monasteries.