У статті на основі новознайдених архівних документів повідомляється про те, що в книгарні
Городищенських цукрозаводів фірми “Брати Яхненки – Симиренко” у 1866 р. було виявлено
частину накладу останнього прижиттєвого видання “Кобзаря” Тараса Шевченка, надісланого
автором меценату Платонові Симиренку, коштом якого було надруковано цю книжку. Досі
вважалося, що 735 примірників “Кобзаря” підприємець іще за життя розповсюдив серед
робітників і службовців фірми, але, як свідчать документи, кілька сотень книжок залишилося в
заводській книгарні, які адміністрація городищенських заводів відмовлялася передати дружині
мецената-небіжчика Тетяні Симиренко. Лише після звернення вдови до поліційного управління
у травні 1866 р. спадкоємцям було повернено нерозповсюджену частину накладу останнього
“Кобзаря” (1860).
Based on the newly discovered archival documents, the paper reports that a considerable number of
printed copies of T. Shevchenko’s “Kobzar” from 1860 were kept in the book store of the Horodyshche
sugar factory that belonged to the firm “Brothers Yakhnenko & Symyrenko”. The copies of the last
lifetime edition of “Kobzar” were sent by the author to the patron Platon Symyrenko, who printed this
book at his expenses. It was considered that the businessman distributed 735 copies of “Kobzar”
among the workers and employees of the firm, but, according to the documents, several hundred
books still remained in the factory bookshop and the administration of Gorodyshche factories refused
to transfer them to the patron’s wife Tetiana Symyrenko after his death. Only after the widow’s appeal
to the police in May 1866 the heirs received the undistributed part of the last edition of “Kobzar”
(1860).
В статье на основе новонайденных архивных документов
сообщается о том, что в книжном магазине городищенских
сахарозаводов фирмы “Братья Яхненки – Симиренко” была
найдена часть тиража последнего прижизненного издания “Кобзаря”
Тараса Шевченко, которую автор переслал меценату Платону
Симиренко, за счет коего было издано эту книжку. До этих пор
считалось, что 735 экземпляров “Кобзаря” предприниматель еще
при жизни распространил среди рабочих и служащих фирмы, но,
как свидетельствуют документы, несколько сотен книжек осталось
в заводском книжном магазине, их администрация городищенских
заводов отказалась передать жене покойного мецената Татьяне
Симиренко. Только после обращения вдовы в полицейское
управление в мае 1866 г. наследникам возвратили оставшуюся
часть тиража “Кобзаря” (1860).
