Близькі види кажанів у фауні України: відмінності та місце в структурі угруповань

Abstract

Підведено підсумки таксономічних ревізій, аналізу критеріїв ідентифікації, просторової та екоморфологічної диференціації близьких пар видів. Розглянуто 5 надвидів: Myotis “myotis”, Myotis “mystacinus”, Plecotus “auritus”, Pipistrellus “pipistrellus”, Eptesicus “serotinus” та інших проблемних пар. Проаналізовано розподіл видів за довжиною передпліччя як ключовою екоморфологічною ознакою (ЕМО). Показано, що стабільні групи сформовані видами з широким розподілом ЕМО без їх перекривання. Проте надвиди, які включають двійників та загалом близькі види, характеризуються значною просторовою диференціацією (алопатрією). Всі пари близьких видів характеризуються одним із 4х статусів: 1) вони алопатричні (напр. група Eptesicus “serotinus” і частково Myotis “mystacinus”), 2) вони маргінально симпатричні (M. “myotis”), 3) первинна алопатрія порушена експансією одного виду в ареал іншого (Plecotus “auritus”), 4) симпатрія є неприродною і визначається синантропією одного з них (Pipistrellus “pipistrellus”). Аналізується феномен формуванням гільдій, що включають близькі види: у всіх випадках мова має йти про формальну синантропію, тобто без проявів симбіотопії, або про вторинну симпатрію, внаслідок недавнього накладання ареалів та проживання одного з видів у неприродних або трансформованих місцезнаходженнях.

Results of taxonomic revisions, analysis of identification criteria, spatial and eco-morphological differentiation of close pairs of species are summarised. Five superspecies are considered: Myotis “myotis”, Myotis “mystacinus”, Plecotus “auritus”, Pipistrellus “pipistrellus”, Eptesicus “serotinus” and other problematic pairs. The distribution of species by the forearm length as a key ecomorphological character (EMC) is analysed. It is shown that stable groups are formed from species with a wide distribution of EMC without their overlapping. However, superspecies, which include siblings and generally close species, are characterised by considerable spatial differentiation (allopatry). All pairs of close species are characterised by one of four statuses: 1) they are allopatric (e.g. the group Eptesicus “serotinus” and partly Myotis “mystacinus”), 2) they are marginally sympatric (M. “myotis”), 3) primary allopatry is disturbed by the expansion of one species into the range of another one (Plecotus “auritus”), 4) sympatry is unnatural and is determined by the synanthropy of one of the species (Pipistrellus “pipistrellus”). The phenomenon with the formation of guilds that include close species is analysed: in all cases, it should be a question of formal synanthropy, usually without symbiotopy, or secondary sympatry, due to the recent overlapping of geographical ranges or living in unnatural or substantially disturbed or transformed locations.