У статті розглядаються нові інтерпретаційні підходи до творчого доробку відомого казахського
письменника Мухтара Ауезова. Визначено місце шевченківської проблематики в загальному
масиві його текстів. Здійснено спробу окреслити в публіцистичній і літературно-критичній
спадщині вченого коло літературознавчих аспектів, які стосуються духовної іпостасі та мистецько-
творчої діяльності Тараса Шевченка.
Зазначено, що М. Ауезов уважав Т. Шевченка спадкоємцем традицій усної народної
словесності, наголошував на внеску літератора у формування національної своєрідності
українського письменства; аналізував його твори в контексті проблеми художник слова і народ.
У центрі уваги дослідника також були орієнтальні наративи в доробку поета.
У студії зауважено, що М. Ауезов характеризує Т. Шевченка як першого художника-
живописця Казахстану. Його перебування на древній землі номадів письменник трактує як
своєрідну місію. У висновках наголошено на особливому місці М. Ауезова в казахстанському
шевченкознавстві.
The paper considers the latest reception of the artistic heritage of the outstanding Kazakh writer,
Mukhtar Auezov. It discusses Taras Shevchenko’s problematic in the general array of his texts. An
attempt is made to outline literary aspects concerning Shevchenko's spiritual, moral and artistic world
in Mukhtar Auezov’s journalistic and literary critic works.
The author notes that Auezov regards Shevchenko’s creativity as continuation of the traditions of
folk literature, emphasizes the writer’s contribution to the formation of the national identity of Ukrainian
literature, analyzes the poet’s works in the context of the Artist and People issue. Auezov also focuses
on oriental narratives in Shevchenko’s works.
The paper emphasizes that Mukhtar Auezov interprets Taras Shevchenko as the first artist-painter of
Kazakhstan; his stay in the ancient land of nomads is interpreted as a kind of mission. Summarizing,
the paper accentuates Auezov’s special place in the Kazakh Shevchenko studies.
В статье рассматривается новейшая рецепция
художественного наследия выдающегося казахского писателя Мухтара Ауэзова. Указывается на место шевченковской
проблематики в общем массиве его текстов. Сделана попытка очертить в публицистических и литературно-критических
трудах М. Ауэзова круг литературоведческих аспектов, касающихся духовно-нравственного и художественного мира
Тараса Шевченко. Отмечено, что М. Ауэзов рассматривает творчество
Т. Шевченко как продолжателя традиций народной словесности, подчёркивает вклад писателя в формирование
национального своеобразия украинской литературы, анализирует произведения литератора в контексте проблемы
художник слова и народ. В центре внимания М. Ауэзова также ориентальные нарративы в творчестве Т. Шевченко.
В статье подчёркнуто, что М. Ауэзов интерпретирует Т. Шевченко как первого художника-живописца Казахстана;
его пребывание на древней земле номадов истолковывает как своеобразную миссию. В завершении исследования
акцентировано на особом месте М. Ауэзова в казахстанском шевченковедении.
