В актових джерелах та літературі, створених в Україні у XIII–XVII ст., відносно часто згадується етнонім “сарацени”, національний зміст якого протягом майже трьох століть є предметом наукових дискусій. Єдиним містом в Україні, де існувала окрема сараценська громада, що мала гарантовані права внутрішнього самоврядування, був Львів. Перша згадка про таку громаду стосується 1346 р. Від 1654 р. поселення сараценів у Львові було заборонено через богохульство та торгівлю людьми, за тогочасною інтерпретацією. В історичній літературі, починаючи від 1829 р., етнонім “сарацен” пояснювали як назву для турків, татар, італійців з міста Сурож у Криму, циган, арабів, караїмів, половців – узагалі мусульман. Згідно з сучасним рівнем досліджень, під етнонімом “сарацени” треба розуміти, за релігією – мусульмани, за нацією (у середньовічному значенні цього слова) – спершу араби, відповідно до західних традицій часів хрестових походів, а пізніше (після XV ст.) – в основному турки та взагалі народи, що сповідували мусульманську релігію.
В актовых источниках и литературе, созданных в Украине XIII–XVII ст., относительно часто встречается этноним “сарацени”, национальная составляющая которого на протяжении почти трех столетий продолжает оставаться предметом научных дискуссий. Единственным городом в Украине, где существовала отдельная сараценская община, которая пользовалась гарантированными правами внутреннего самоуправления, был Львов. Первое упоминание о такой общине относится к 1346 г. С 1654 г. поселение сараценов во Львове было запрещено из-за богохульства и торговли людьми, согласно тогдашней интерпретации. В исторической литературе, начиная от 1829 г., этноним “сарацен” объясняли как название для турок, татар, итальянцев из города Сурож в Крыму, цыган, арабов, караимов, половцев – вообще мусульман. Согласно современному уровню исследований, под этнонимом “сарацены” следует понимать, по религии – мусульмане, по нации (в средневековом понимании этого слова) – сначала арабы, соответственно западным традициям времен крестовых походов, а позднее (после XV ст.) в основном турки и, вообще, народы, которые исповедовали мусульманскую религию.
In court records and literature created in Ukraine during the 13^th to the 17^th centuries there occurs a relatively frequent mentioning of the ethnic name Saracens. Its national content has been a matter of scientific discussion for almost three centuries. Lviv was the only city in Ukraine with a separate Saracen community who enjoyed guaranteed rights of self-government. The first reference to this community dates back to 1346. Since 1654 Saraсen settlement was prohibited, according to the interpretation of that time, because of blasphemy and slavery. In historical literature, from 1829 onwards, the ethnic name Saracen was explained as a general category under the name Muslims, i. e. the Turks, Tatars, and Italians from the town of Surozh in the Crimea, Gypsies, Arabs, Karaites, and Polovtsians. According to present day studies the ethnic name Saracens refers both to Muslims, and the Muslim nation in the medieval meaning of the word (primarily to the Arabs, according to the Western tradition of the time of te crusades, and after the 15^th century to the people practicing the Muslim religion, mainly to the Turks).
