У статті досліджуються проблеми бездітності, безпліддя та імпотенції у суспільстві
Гетьманщини. Йдеться про сприйняття цих явищ релігійним соціумом, котрий загалом
був налаштований на дітонародження. Здатність до зачаття розглядається як важлива
умова глорифікації індивіда у традиційному суспільстві. Прагнення до продовження
роду мало не тільки біологічне чи економічне, а й глибоко соціальне підґрунтя.
Патріархальне середовище по своєму трактувало цю потребу. З одного боку, від повноцінного чоловіка очікувалося виконання ролі батька, з іншого – відповідальність за
відсутність дітей охочіше покладалася на жінку. Про це свідчать механізми та практики
лікування безпліддя, які широко практикували місцеві ворожки, а церква перевела в
розряд «чудесного». У цьому контексті про прокреацію ми можемо говорити як те, що
було бажане; запит на чари, лікарські практики і чуда – як надію, можливе безпліддя –
як ризик і страх. Інакше кажучи, ми говоримо про складові такого собі «горизонту
очікувань». Одним із найважливіших елементів на цьому горизонті було дітонародження. На жаль, джерела Гетьманщини рідко промовляють про бездітні шлюби.
Переважно це казусні випадки, пов'язані з розлученнями, церковними чудами тощо.
Перші спроби підрахунків, але передусім західноєвропейський матеріал та демографія,
дозволяють дуже обережно висловити припущення, що бездітними залишалися близько
5% шлюбів. Однак, такі «безплідні дерева» імовірно були добре помітними на фоні
родин із дітьми, а отже мали всі підстави підпасти під іншування або ж маргіналізацію.
Уникнути їх, бодай частково, можна було, взявши дитину «на виріст», учнів, малолітніх
наймитів тощо. Це пов'язано не тільки з механізмами глорифікації, а й з потребою у
домінуванні, притаманною патріархальному суспільству. Врахування подібних аспектів
може бути продуктивним у контексті вивчення дитячої праці, учнівства, наймитування,
сирітства, таких явищ, як соціальний трансфер і соціальний капітал.
Investigation of infertility may give additional reason for reflection on important aspects
of childhood in the society of the Hetman State. General settings on pro-creation, apparently,
gave some value to the childbearing capacity, even regardless of the results. The desire for
procreation was not only the biological or economic one, but also had a profound social
background. Patriarchal society interpreted this need in its own way. On the one hand, the real
man was expected to serve as a father, on the other hand, the responsibility for the lack of
children more readily was assigned to a women. This is at least indirectly indicate by the
mechanisms and practices of fertility treatment, which were widely practiced by the local
witches, and the church moved into the category of “miraculous ones”. In this context we can
speak of pro-creation as of something desirable, the request to charms, medical practices and
miracle – as a hope for a possible infertility - both risk and fear. In other words, we are talking
about the components of a “horizon of expectation” and the fact that a procreation was one of
the expectations on this horizon.
It seems that the sources of Hetman State would rarely speak of childless marriages.
Rather likely it will mishap cases related to divorce, church miracles and etc., with most family
couples constituting the underwater part of the iceberg. The first attempts of calculations, but
firstly Western material and demography, allow to suggest very carefully that childless
marriages made up around 5%. However, such “fruitless trees” were probably conspicuous
against the background of families with children, and therefore have every reason to get onto
sharp tongues and fall under naming “the strange ones” or to marginalization. Taking the child
“for growth”? for studying, young labourers and others was least in part a help in avoiding
these practices. This is due not only to the mechanisms of glorification (after la Rosa), but with
the need for domination inherent in a patriarchal society. Considering these aspects can be
productive in the context of the study of child labour, apprenticeship, peonage abandonment,
such phenomena as social transfers and social capital. It will formulate some new questions
that did not rotate only around economic reasons, and thus will give new answers.
