A hypothetic mechanism of the external effect of viruses, synthetic polyaniones, double stranded RNAs, and synthetic double-stranded polyribonucleotides upon a cell is explained. This effect is known to be followed by the α-IFN induction. Double-stranded RNAs and polynudeotides inducing such process are thought to change their conformation in an outer ionic perimembrane layer of cells and to induce the specific local, deformation of cell membranes giving a signal for the α/β-IFN induction. In the case of viruses such a membrane deformation appears on the stage of virus penetration into the cell. The α/β-IFN inducers of intercalating nature are proposed to cause the interferonogenesis in vivo forming complexes with exogenic RNA molecules and stabilizing their double-stranded sites with a partial complementarity.
На основі даних літератури і власних досліджень зроблено спробу встановити гіпотетичний механізм зовнішнього впливу на клітину вирусів, синтетичних поліаніонів, двоспіральних РНК і синтетичних дволанцюгових полірибонуклеотидів, який призводить до індукції α/β- інтерферонів. Припускаться, що ця індукція у випадку дволанцюгових РНК і полінуклеотидів обумовлена конформаційними змінами даних полімерів в примембранному іонному шарі клітин; далі ці зміни викликають специфічну локальну деформацію клітинної мембрани, що є одним з сигналів до індукції α/β-інтерферонів. У випадку вірусів подібна деформація мембрани здійснюється на стадії їхнього проникнення у клітину. Індуктори α/β-інтерферонів інтеркаляторної природи, скоріш за все, викликають інтерфероногенез in vivo за рахунок утворення комплексу з екзогенними молекулами РНК, стабілізуючи їхні дволанцюгові ділянки з частковою комплементарністю.
На основании данных литературы и собственных исследований предпринята попытка установить гипотетический механизм внешнего воздействия на клетку вирусов, синтетических полианионов, двуспиральных РНК и синтетических двуспиральных полирибонуклеотидов, приводящий к индукции α/β-интерферонов. Предполагается, что эта индукция в случае двуспиральных РНК и полинуклеотидов обусловлена, конформационными изменениями данных полимеров в примембранном ионном слое клеток; далее эти изменения вызывают специфическую локальную деформацию клеточной мембраны, являющуюся одним из сигналов к индукции α/β-интерферонов. В случае вирусов подобная деформация мембраны происходит на стадии их проникновения в клетку. Индукторы α/β-интерферонов интеркаляторной природы, скорее всего, вызывают интерфероногенез in vivo вследствие образования комплекса с экзогенными молекулами РНК, стабилизируя их двуспиральные участки с частичной комплементарностью.