В Приольхонье карст развивается в массивах мраморов, ограниченных некарстующимися породами (сланцами, гнейсами, габбро, амфиболитами). Основные поверхностные формы представлены карстовыми останцами, воронками, суходолами, погребенными карстовыми котловинами. Максимальное количество пещер имеют Аинский и Байдинский массивы. Пещеры заложены в крыльях антиклинальных складок в основном по трещинам напластования. Значительную роль в происхождении, развитии и морфологии пещер сыграл гидротермальный режим и активная тектоническая деятельность Байкальского рифта на протяжении почти всего кайнозоя. В частности, в пещере Октябрьская обнаружено смещение блоков вмещающей породы, указывающее на левосдвиговый тектонический режим при формировании Байкальской впадины. Это означает, что в олигоцене пещера была уже сформирована и ее облик был близок к современному. По степени принадлежности к определенной динамической фазе карстовые формы подразделены на: формирующиеся, заканчивающие свое формирование (или начинающие консервироваться), отмирающие и отмершие формы. Несмотря на то, что статья посвящена карстовым формам кайнозоя, возраст пещер остается не вполне определенным. На сегодняшний день нет достоверных данных по этому вопросу и мы относим начало формирования пещер к верхнемеловой-кайнозойской эпохе.
У Приольхон'ї карст розвинений у масивах мармурів, обмежених породами що некарстуються (сланцями, гнейсами, габро, амфіболітами). Основні поверхневі форми представлені карстовими останцями, лійками, суходолами, похованими карстовими улоговинами. Максимальну кількість печер мають Аінський і Байдинський масиви. Печери закладені в крилах антиклінальних складок в основному по тріщинах нашарування. Значну роль у походженні, розвитку й морфології печер зіграв гідротермальний режим і активна тектонічна діяльність Байкальського рифту протягом майже всього кайнозою. Зокрема, у печері Жовтнева виявлений зсув блоків вміщуючої породи, що указує на лівозсувовий тектонічний режим при формуванні Байкальської западини. Це означає, що в олігоцені печера була вже сформована і її вигляд був близький до сучасного. По ступеню приналежності до певної динамічної фази карстові форми підрозділені на: ті, що формуються; ті, що закінчують своє формування (або починають консервуватися); відмерлі форми; ті, що відмирають. Незважаючи на те, що стаття присвячена карстовим формам кайнозою, вік печер залишається не цілком певним. На сьогоднішній день немає достовірних даних по цьому питанню й ми відносимо початок формування печер до верхньокрейдової-кайнозойської епохи.
In the Priolkhonie region (the south-western shore area of Lake Baikal) karst processes develop in marble rock masses bounded by non-karstifiable rocks such as slates, gneisses, gabbros and amphibolites. Major surface forms are represented by the karst outliers, sinkholes, blind valleys and buried depressions. The Ainsky and Baidinsky massifs are marked by the largest amount of caves, developed primarily at bedding joints of anticlinal limbs. The origin and development of caves and their morphology are attributed mainly to hydrothermal regime and tectonic activity of the Baikal rift during the whole period of Cenozoic. Particularly, in the Oktiabrskaya cave, displacement of host rock blocks due to the left-shift tectonics during the development of the Baikal depression was revealed; this indicates that the process of cave development could be completed by the period of Oligocene, and that the cave’s shape was similar to the present state. In terms of dynamical phases, karst forms can be classified into: 1) developing, 2) completed development, 3) dying out, and 4) died out. Despite that the paper is dedicated to description of the Cenozoic caves, exact age of caves remains uncertain. We refer the start of their development to the Upper Cretaceous and Cenozoic periods.
