Болгарська публіцистика кінця ХІХ – початку ХХ століття як історичне джерело з вивчення політичної спадщини Стефана Стамболова

Abstract

У статті розглядається болгарська публіцистика кінця ХІХ – початку ХХ століття як історичне джерело з вивчення політичної спадщини видатного державника Стефана Стамболова. Автор зосереджує увагу на комеморації і політиці пам'яті послідовників, симпатиків і противників регента і прем’єр-міністра Болгарії щодо зовнішнього і внутрішнього курсу, який реалізовувався упродовж 1886–1894 рр. Дослідник приходить до висновкуу: незважаючи на крайню суб’єктивність вказаного виду джерел, вони дають уявлення про притаманні болгарському суспільству настрої, особливості колективного сприйняття болгарами С. Стамболова, а також специфіку використання пам'яті про державника задля досягнення конкретних політичних цілей.

В статье рассматривается болгарская публицистика конца XIX – начала ХХ века как исторический источник по изучению политического наследия выдающегося государственного деятеля Стефана Стамболова. Автор акцентирует внимание на коммеморации и политике памяти последователей, сторонников и противников регента и премьер-министра Болгарии по отношению к внешнему и внутреннему курсу, который реализовывался на протяжении 1886–1894 гг. Исследователь приходит к выводу: несмотря на крайнюю субъективность указанного вида источников, он дает представление о присущих болгарскому обществу настроениях, особенности коллективного восприятия болгарами С. Стамболова, а также специфике использования памяти о государственном деятеле для достижения конкретных политических целей.

The article considers the Bulgarian publicism of the late 19th – early 20th century as a historical source for studying the political legacy of the outstanding statesman Stefan Stambolov. The author focuses on the commemoration and politics of memory of followers, proponents and opponents of a regent and a prime minister of Bulgaria concerning external and internal course, which was implemented during 1886-1894. The researcher comes to the conclusion that despite the high level of subjectivity inherent in this type of source, it gives an insight into the Bulgarian public mood, the peculiarities of collective perception of S. Stambolov by Bulgarians, and the specifics of using the memory of the statesman to achieve certain political goals.