У статті йдеться про “ядро” мислення і його художнє вираження в поезії В. Симоненка,
зокрема, в образі-архетипі матері. Образ-архетип як постійно діючий феномен літератури
виявляє індивідуальність поета, його національну ідентичність. Образ-архетип набуває в поезії
В. Симоненка різних значень та інтонацій і водночас зберігає свою сутність – “серцевинне” явище
(людина, матеріальний і духовний світ), що розкривається в рецептивному процесі.
The paper focuses on the semantic “core” of literary expression in V. Symonenko’s poetry, most
notably on the archetype of the mother. Being a constantly present literary phenomenon, this
archetypal image reveals the poet’s individuality, as well as his national identity. In the poetry of
V. Symonenko, it takes on various meanings and intonations while at the same time preserving its
essence (human being, material and spiritual worlds) which should be decoded in the process of
reception.
В статье идет речь о “ядре” мышления и его
художественное выражение в поэзии В. Симоненко, в
том числе, в образе-архетипе матери. Образ-архетип как
постоянно действующий феномен литературы выявляет
индивидуальность поэта, его национальную идентичность.
Образ-архетип приобретает в поэзии В. Симоненко разные
значения и интонации и в то же время сохраняет свою
суть – “сердцевинное” явление (человек, материальный
и духовный мир), которое развивается в рецептивном
процессе.
