У статті застосовано теорію ресентименту, апробовану у працях Ф. Ніцше, М. Шелера,
та ідею “бунтівної людини” А. Камю щодо образу Антея із драматичної поеми “Оргія” Лесі
Українки. Використання ресентименту дало змогу “переформатувати” погляд на центрального
персонажа. Антей, що розумівся як “національний герой”, відповідь-взірець, перетворився на
людину ресентименту, уражену заздрістю, слабкістю, що зумовлює його “самоотруєння” та
загибель. У контексті теорії ресентименту світ колонізатора постає як справедливий, а він сам
є носієм закону.
The article confronts the theory of ressentiment, as represented in the writings of Friedrich Nietzsche
and Max Scheler, as well as Camus’ idea of the “rebel”, with the figure of Antaeus from Lesia Ukrayinka’s
dramatic poem “Orgy”. Drawing on the “ressentiment” topos, the author offers a new interpretation of
the protagonist’s character. According to it, a former “national hero” is being transformed into a man of
ressentiment afflicted with envy and weakness which, in turn, lead him to “self-poisoning” and death.
In the context of the theory of ressentiment, the world of the colonizers is appraised as a just one,
whereby the colonizer himself appears to be a bearer of the law.
В статье применяется теория ресентимента,
апробированная в трудах Ф. Ницше, М. Шелера, и
идея “мятежного человек” А. Камю относительно
образа Антея из драматичной поэмы “Оргия” Леси
Украинки. Использование ресентимента позволило
“переформатировать” взгляд на центрального персонажа.
Антей, характеризовавшийся как “национальный герой”,
ответ-образец, превратился в человека ресентимента,
пораженного завистью, слабостью, что стало следствием
его “самоотравления” и гибели. В контексте теории
ресентимента мир колонизатора расценивается как
справедливый, а он сам является носителем закона.
