У статті проаналізовано застосування авторами віршованих латиномовних творів XVI – XIX ст.
візуальних засобів сугестії – хроностихів, акровіршів, геральдичних віршів. Ідеться також про
використання у віршотворчій практиці риторичних засобів переконання реципієнта – анафор
та епіфор, гри семантичними відтінками латинської лексики.
The paper focuses on the use of the visual means of suggestion (chronograms, acrostics, heraldic
poetry) by Latin poets of the 16th – 19th centuries. It also touches upon the employment of rhetoric
devices of persuasion (anaphora, epiphora, play upon the semantic nuances of Latin words) in
versification praxis of that time.
В статье проанализировано употребление авторами
латиноязычных стихов XVI–XIX в. визуальных средств
суггестии: хроностихов, акростихов, геральдических стихов.
Речь идет также и об употреблении в стихотворной практике
риторических средств убеждения реципиента – анафор и
эпифор, игры семантическими оттенками значений латинской
лексики.