У статті стисло з'ясовано роль і місце Г. Кочура в українському перекладному письменстві
завдяки гармонійному поєднанню в одній особі перекладача-поліглота, педагога, культуролога,
оригінального поета й визначного історика, теоретика і практика художнього перекладу. Автор
наголошує на величезному обсязі перекладацького доробку Г. Кочура і М. Лукаша – двох світочів
українського художнього перекладу та визнаних лідерів української перекладацької справи у
другій половині ХХ ст.
З огляду на теоретичне обґрунтування Г. Кочуром тези про множинність перекладацьких
інтерпретацій аналізуються найновіші українські переклади “Осінньої пісні” П. Верлена. Шляхом
зіставлення цих нових версій із першотвором та врахуванням зауважень, висловлених Г. Кочуром
щодо труднощів, які постають перед перекладачами Верленових поезій, детально розглядаються
вади перекладів сучасних українських тлумачів.
The article highlights the place of Hryhoriy Kochur in Ukrainian literary translation which he took due
to the fact that his personality harmoniously combined the features of a polyglot and translator genius,
an unprecedented teacher, an all-round student of culture, an original poet, a prominent historian
and a master of translation. It is stressed that a colossal amount of translation was done by Hryhoriy
Kochur and Mykola Lukash who were luminaries and leaders in the fi eld of literary translation in the
second half of the 20th century.
In view of Kochur’s theory of multiple interpretation, the author considers some recent Ukrainian
translations of Paul Verlaine’s “Autumn Song” (“Chanson d’automne”). These new versions are
compared to the original in every detail, and their drawbacks are commented on the basis of remarks
made by Kochur and regarding the diffi culties any translator of Verlaine would face.
В статье сжато выясняются роль и место Григория
Кочура в украинской переводческой литературе благодаря
гармоническому сочетанию в одном лице переводчика-
полиглота, педагога, культуролога, оригинального поэта и
выдающегося историка, теоретика и практика художественного
перевода. Подчеркивается огромный объем переводов,
осуществлённых Григорием Кочуром и Мыколой Лукашем,
двумя светочами украинского художественного перевода и признанными лидерами украинского переводческого дела во второй половине ХХ в. Ввиду теоретического обоснования Г. Кочуром тезиса о множественности переводческих интерпретаций анализируются новейшие украинские переводы “Осенней песни” Поля Верлена. Путем сопоставления этих новых версий с оригиналом и с учетом замечаний, высказанных Г. Кочуром, детально рассматриваются недостатки и упущения современных украинских переводчиков.
