У статті автор досліджує літературно-герменевтичний потенціал поезії Т. Шевченка, водночас
виявляючи художньо закодований національний сенс кількох екзистенціалів – туги, радості,
жаху.
In this article, the author focuses on literary and hermeneutic potential of Taras Shevchenko’s poetry,
thereby exploring the literary equivalents of his chief existential experiences, such as melancholy,
joy and horror.
В статье автор исследует литературно-герменевтический
потенциал поэзии Т. Шевченко, показывая художественно
закодированный национальный смысл нескольких
экзистенциалов – тоски, радости, страха.