Сезонные изменения на Юпитере. 2. Влияние облучения планеты Солнцем

Abstract

Наше исследование характера изменения визуального блеска Юпитера с 1850 г. указывает на преимущественное влияние 22.3-летнего хейловского магнитного цикла солнечной активности на происходящие в тропосфере процессы на уровне формирования верхней кромки облаков. Максимальные значения интегрального блеска Юпитера приходятся на солнечный цикл с максимальным за последние 165 лет числом Вольфа (около 1957 г.). Минимальные оценки блеска были получены в 1855 г., когда в цикле солнечной активности № 12 число Вольфа было минимальным.

Наше дослідження характеру зміни візуального блиску Юпітера з 1850 року' вказує на переважний вплив 22.3-річного хейлівського магнітного циклу сонячної активності на процеси, що відбуваються у тропосфері на рівні формування верхньої кромки хмар. Максимальні значення інтегрального блиску Юпітера припадають на сонячний цикл з максимальним за останні 165 років числом Вольфа (близько 1957 р.). Мінімальні оцінки блиску були отримані в 1855 р., коли в циклі сонячної активності № 12 число Вольфа було мінімальним.

Our investigation of changes in the character of Jupiter's visual brightness since 1850, indicating a much more pronounced effect of 22.3-year-old Hale magnetic cycle of solar activity on the processes occurring in the troposphere at the level of the upper edge of clouds formation. The maximum value of the Jupiter’s integral brightness is near the maximum of the solar cycle over the last 165 years of Wolfnumber (about 1957). The minimal estimates of the brightness were obtained in 1855, when in the solar cycle number 12 Wolf number was minimal.