Изучали изменения характеристик иннервации верхней конечности и особенности показателей регуляции сердечно-сосудистой системы у 53 рабочих-мужчин (клепальщиков и слесарей), длительное время подвергавшихся воздействию локальной вибрации и
шума в ходе их профессиональной деятельности. Установлено, что средние по группе
пороги вибрационной чувствительности пальца рабочей руки на различных частотах у
таких обследованных существенно превышали (P < 0.001) как нормативные значения,
так и соответствующие величины в группе контроля, причем негативные сдвиги нарастали с увеличением профессионального стажа. Средняя скорость проведения волны
возбуждения по мышечным волокнам n. medianus и n. ulnaris рабочей руки в основной
группе была снижена по сравнению с аналогичным показателем в группе контроля пример но на 9 % (P < 0.05), а проведение по сенсорным волокнам, иннервирующим соответствующие участки кисти, замедлено более чем на 20 % (P < 0.05). Резидуальная
латентность при генерации М-ответов мышц кисти в основной группе была в среднем
на 6 % больше, чем в группе контроля (P < 0.05). Средний латентный период вызванного кожного симпатического потенциала в условиях стимуляции пальца контралатеральной руки и отведения от ладонной и тыльной поверхностей кисти рабочей руки
также достоверно (P < 0.05) превышал аналогичное значение контроля. Результаты
пяти стандартных клинических кардиоваскулярных тестов (изменение систолического
артериального давления в ортостатической пробе, изменение диастолического давления при создании изометрического усилия мышцами кисти, определение отношения
длительности кардиоинтервалов 30/15 в ортостатической пробе и коэффициентов длительности этих интервалов в пробах Вальсальвы и с глубоким дыханием) показали, что
патологические и пограничные значения данных индексов в указанных пробах в основной группе встречались у 60.3, 32.0, 26.0, 36.0 и 34.0 % обследованных; в контрольной
группе аналогичные случаи были скорее исключением. Таким образом, длительное воздействие интенсивного виброшумового фактора, связанного с профессиональной деятельностью, приводит к формированию демиелинизирующей полиневропатии в нервах
верхней конечности с вовлечением в патологический процесс терминалей моторных
аксонов и симпатических постганглионарных волокон. Отклонения показателей кардиоваскулярных тестов свидетельствуют о нарушениях периферических и, возможно,
центральных механизмов вегетативной регуляции функций сердечно-сосудистой системы у значительной части обследованных основной группы, что приводит к развитию
синдрома прогрессирующей вегетативной недостаточности с превалированием недостаточности симпатических механизмов.
Вивчали зміни характеристик іннервації верхньої кінцівки
та особливості показників регуляції серцево-судинної системи у 53 робітників-чоловіків (клепальників і слюсарів),
які тривалий час зазнавали дії локальної вібрації та шуму в
процесі їх професійної діяльності. Встановлено, що середній по групі поріг вібраційної чутливості пальця робочої
руки у таких обстежених істотно перевищував (P < 0.001)
як нормативні значення, так і відповідну величину в групі
контролю, причому негативні зрушення наростали зі збільшенням професійного стажу. Середня швидкість проведення хвилі збудження по м’язових волокнах n. medianus і
n. ulnaris робочої руки в основній групі була зниженою порівняно з аналогічним показником у групі контролю приблизно
на 9 % (P < 0.05), а проведення по сенсорних волокнам,
які іннервують відповідні ділянки кисті, було сповільненим більш ніж на 20 % (P < 0.05). Резидуальна латентність
при генерації М-відповідей м’язів кисті в основній групі
була в середньому на 6 % більшою, ніж у групі контролю
(P < 0.05). Середній латентний період викликаного шкірного симпатичного потенціалу в умовах стимуляції пальця
контралатеральної руки та відведення від долонної і тильної
поверхонь кисті робочої руки також вірогідно (P < 0.05) перевищував аналогічне значення контролю. Результати п’яти
стандартних клінічних кардіоваскулярних тестів (зміна систолічного артеріального тиску в ортостатичній пробі, зміна
діастолічного тиску при створенні ізометричного зусилля
м’язами кисті, визначення відношення тривалостей кардіоінтервалів 30/15 в ортостатичній пробі та коефіцієнтів тривалості цих інтервалів у пробах Вальсальви і з глибоким
диханням) показали, що патологічні і пограничні значення
даних індексів у вказаних пробах в основній групі зустрічались у 60.3, 32.0, 26.0, 36.0 і 34.0 % обстежених; у контрольній групі аналогічні випадки були скоріше виключенням.
Таким чином, тривала дія інтенсивного віброшумового фактора, пов’язаного з професійною діяльністю, призводить до
формування демієлінізуючої поліневропатії в нервах верхньої кінцівки із залученням у патологічний процес терміналей моторних аксонів і симпатичних постгангліонарних
волокон. Відхилення показників кардіоваскулярних тестів
у значної частини обстежених основної групи свідчать про
порушення в них периферичних і, можливо, центральних
механізмів вегетативної регуляції функцій серцево-судинної
системи, що призводить до розвитку синдрому прогресуючої вегетативної недостатності з превалюванням недостатності симпатичних механізмів.
