На основі результатів психологічного тестування чоловіків та жінок віком 18–21 рік
було поділено на чотири групи осіб із низькою та високою продуктивністю дивергентного (креативного, нерутинного) мислення (n від 18 до 33). Результати реєстрації ЕЕГ
(19 відведень) були використані для розрахунку коефіцієнтів когерентності коливань
дельта-, тета-, альфа1-, альфа2-, альфа3-, бета- та гамма-частот у парах відведень та
інтегральних показників когерентності в межах передніх і задніх ділянок кори та взаємодії цих ділянок (коефіцієнтів взаємодії – КВ1–КВ3 відповідно). ЕЕГ реєстрували
в стані спокою та в перебігу вирішення когнітивних тест-завдань конвергентного та
дивергентного типів. Виявилося, що у чоловіків з вищою продуктивністю дивергентного мислення значення КВ1 (котрий характеризує когерентність асоціативних зв’язків
у межах передніх ділянок кори), розраховані для осциляцій всіх частотних діапазонів
ЕЕГ під час реалізації тест-завдань обох типів звичайно перевищують відповідні значення в групі «низькокреативних» чоловіків. У «висококреативних» чоловіків аналогічні перевищення спостерігались і КВ2 для низько- та середньочастотних ЕЕГ-ритмів
(дельта-, тета- та альфа-). На відміну від цього значення «міжзональних» КВ3 для тета-,
бета- та гамма-активності у «висококреативних» чоловіків були нижчими. У жінок обох
груп подібної специфіки КВ1–КВ3 практично не спостерігалося, тобто даний аспект
виявив чітку гендерну специфіку. Гендерна приналежність та тип виконуваного тестзавдання не були факторами, що істотно впливають на розраховані абсолютні значення КВ. Знайдені відмінності показників когерентності, вірогідно, пов’язані з різними
стратегіями виконання когнітивних завдань у чоловіків та жінок. Отримані факти дозволяють вважати, що вказані співвідношення інтегральних показників когерентності
можуть використовуватись як ЕЕГ-маркери підвищеної продуктивності дивергентного
мислення у чоловіків. Гнучкіші стратегії мислення у жінок, вірогідно, забезпечуються
мінливішими, ніж у чоловіків, нейрофізіологічними кортикальними механізмами, які не
знаходять чіткого відображення в характері інтракортикальних взаємодій, оцінюваних
за показниками когерентності.
Автори статті глибоко вдячні проф. Д. А. Василенку за
цінні зауваження, зроблені щодо представлення результатів
даної роботи, аналіза цих результатів та в перебігу редагування
текста статті.
