Протективный эффект милдроната при токсическом воздействии ртути хлорида на культуру клеток нейробластомы

Abstract

Исследовали токсическое действие ртути хлорида (10.9 мкМ) на культуру клеток нейробластомы IMR-32 и возможное протективное действие кардиопротектора милдроната (тестированные концентрации 0.01–10.0 мг/мл культуральной среды) в подобных экспериментальных условиях. Изолированное добавление милдроната к среде не приводило к значительным негативным эффектам (количество погибших клеток не превышало 8–10 % общего количества при всех указанных концентрациях). В случае изолированного воздействия HgCl₂ погибала почти половина культивируемых клеток IMR-32 (живыми оставались в среднем 55.8 ± 1.6 %). Милдронат в концентрации 0.01 мг/мл не проявлял существенного протективного действия, но при его дозах 1.0 и 10.0 мг/мл усредненное количество живых клеток в среде, содержащей HgCl2 , достигало почти 80 %. Таким образом, милдронат продемонстрировал относительную безопасность in vitro и существенный протективный эффект в условиях интоксикации ртутью в малых дозах.

Досліджували токсичну дію ртуті хлориду (10.9 мкМ) на культуру клітин нейробластоми IMR-32 та можливу протективну дію кардіопротектора мілдронату (тестовані концентрації 0.01–10.0 мг/мл культурального середовища) в подібних експериментальних умовах. Ізольоване додання мілдронату до середовища не призводило до значних негативних ефектів (кількість загиблих клітин не перевищувала 8–10 % загальної кількості при всіх вказаних концентраціях). У разі ізольованої дії HgCl₂ гинула майже половина культивованих клітин IMR-32 (живими лишались у середньому 55.8 ± 1.6 %). Мілдронат у концентрації 0.01 мг/мл не виявляв істотної протективної дії, але при його дозах 1.0 і 10.0 мг/мл усереднена кількість живих клітин у середовищі з наявністю HgCl₂ сягала майже 80 %. Таким чином, мілдронат продемонстрував відносну безпечність in vitro та істотний протективний ефект в умовах інтоксикації ртуттю в малих дозах.