В экспериментах на крысах изучено влияние экспериментальных гипертиреоидизма
(подкожные введения L-тироксина, 50 мкг/кг в сутки на протяжении семи дней) и гиперкортицизма (ежедневные внутрибрюшинные введения гидрокортизона, 3 мг/кг в
сутки на протяжении 30 дней) на параметры М-ответов переднеберцовой мышцы при
раздражении малоберцового нерва одиночными стимулами и их сериями с нарастанием частоты от 4 до 74 с⁻¹.В состоянии гиперкортицизма латентный период одиночных
М-ответов был больше в среднем на 30 %, а амплитуда – меньше на 29 %, чем в контроле. Многокомпонентные М-потенциалы наблюдались чаще (в 37.5 % случаев); существенных изменений длительности этих ответов не отмечалось. Гипертиреоидизм
обусловливал укорочение латентного периода М-ответов (на 15 %) и уменьшение их
длительности (на 25 %); средняя амплитуда ответов превышала контрольную на 70
%, а значительных изменений их формы не наблюдалось. Экспериментальные гипертиреоидизм и гиперкортицизм сопровождались более выраженным (по сравнению с
контролем) снижением амплитуды М-ответов по мере увеличения частоты стимуляции
малоберцового нерва и уменьшением стабильности их генерации. Частота стимуляции
нерва, по достижении которой начинала отчетливо проявляться обратная зависимость
между амплитудой М-ответов и частотой раздражения нерва, снижалась. Обсуждаются
возможные причины особенностей частотной зависимости параметров М-ответа при
гипертиреоидизме и гиперкортицизме.
В експериментах на щурах вивчено вплив експериментальних гіпертиреоїдизму (підшкірне введення L-тироксину,
50 мкг/кг на добу протягом семи днів) і гіперкортицизму
(щоденне внутрішньоочеревинне введення гідрокортизону
3 мг/кг на добу протягом 30 днів) на параметри М-відповідей
передньогомілкового м'яза при подразненні малогомілкового нерва поодинокими стимулами та їх серіями з наростанням частоти від 4 до 74 с⁻¹.У стані гіперкортицизму латентний період поодиноких М-відповідей був більшим у
середньому на 30 %, а амплітуда – меншою на 29 %, ніж
у контролі. Багатокомпонентні М-потенціали спостерігалися частіше (у 37.5 % випадків); істотних змін тривалості
цих відповідей не відмічалося. Гіпертиреоїдизм зумовлював скорочення латентного періоду М-відповідей (на 15 %)
і зменшення їх тривалості (на 25 %); середня амплітуда відповідей перевищувала контрольну на 70 %, а значних змін
їх форми не спостерігалось. Експериментальні гіпертиреоїдизм і гіперкортицизм супроводжувалися більш вираженим
(порівняно з контролем) зниженням амплітуди М-відповідей
у міру збільшення частоти стимуляції малогомілкового нерва та зменшення стабільності їх генерації. Частота стимуляції нерва, з досягненням якої починала чіткіше виявлятися зворотна залежність між амплітудою М-відповідей і
частотою подразнення нерва, знижувалась. Обговорюються
можливі причини особливостей частотної залежності параметрів М-відповіді при гіпертиреоїдизмі і гіперкортицизмі.