Розглянуто одну з версій Шевченкової інтерпретації традиційного для літератури образу музи,
сутність якої – у потужній ліризації й максимальній інтимізації міфологічного топосу, що зберігає
свою ключову семантику (муза – натхненниця, помічниця, порадниця).
The paper deals with one of Shevchenko’s interpretations of the literary muse figure, a version which
is based on an overall lyrization and ultimate intimization of this mythological topos that nevertheless
preserves its basic semantics (the muse as an inspiring, helping, and advise-giving figure).
Рассмотрена одна из версий Шевченковской интерпретации
традиционного для литературы образа музы, сущность которой – в
сильной лиризации мифологического топоса, сохраняющего свою
ключевую семантику (муза – вдолхновительница, помощница,
советчица).