У статті розглянуто художню парадигму простору літописної прози з погляду середньовічної
естетики та поетики. Як складова частина літописного хронотопу простір має в давньому тексті
свої конкретні символи та міфологізовані образи.
The article deals with the spatial paradigm of the chronicles as seen through the prism of medieval
poetics and aesthetics. The space as a component of the annalistic chronotope articulates itself with
help of some concrete symbols and mythological characters typical of ancient literature.
В статье рассмотрена художественная парадигма
пространства летописной прозы с точки зрения
средневековой эстетики и поэтики. Как составительная
часть летописного хронотопа пространство имеет
в древнем тексте свои конкретные символы и
мифологические образы.