У статті розкрито модифікацію понять екзистенціалізму в силовому полі художнього мислення,
їх перетікання з денотативного рівня в багатозначний конотативний. Обґрунтовано екзистенційний
вибір В. Стуса, що полягає в пошуках шляхів до Бога, у намаганні зрозуміти Його сутність,
відбутися в Ньому, поєднати мікросвіт із макросвітом, подолати обмежену людську природу й
утвердити себе через смерть, котру поет тлумачив як вихід у нову форму існування.
The paper is the first comprehensive study of modifi cations of existentialist notions in literary texts
and of the transposition of the former from denotative to polysemantic connotative level. The author
argues that Vasyl Stus’s existential choice consists in his pursuit of the God, his trying to grasp His
essence and to establish himself in Him, to surmount the finite human nature and to assert himself
through death which he treats as a doorway into a new form of existence.
Статья посвящена пониманию и интерпретации
смыслового значения экзистенциалов художественного
сознания В. Стуса, который в жизни и в поэзии утверждал
себя в метафизической форме существования здесь-
и-всегда, когда “я” становится временем, всегда
“пребывающим”, а не “текущим”. Его философскую лирику
следует рассматривать как поэтический эквивалент
философии экзистенциализма, но не дублирующий ее, а
представлющий особый, оригинальный ее вариант.