Крупный горный массив Арабика на Западном Кавказе граничит с морским побережьем, а слагающие его закарстованные известняки погружаются под уровень моря. В высокогорной части массива разведаны многочисленные глубокие пещеры, две из которых имеют глубину (от входов) свыше 2000 м. Уникальное сосредоточение тут сверхглубоких пещер и особенности гидрогеологии массива (огромная мощность вадозной зоны, активная каналовая циркуляция на больших глубинах, наличие высокопроницаемой зоны в прибрежной полосе и субмаринной разгрузки в море, связь прибрежных и субмаринных источников с высокогорной областью питания) свидетельствуют о влиянии на развитие карста глубокого снижения уровня моря в прошлом. Новейшие исследования по палеогеографии Восточного Паратетиса в позднемиоценовое время указывают на то, что такое снижение уровня вод в Эвксинском бассейне имело место в период около 5,6—5,4 млн лет, с максимумом (вероятно до 500—600 м), соответствовавшим гляциальным пикам TG12 и TG14 и пику Мессинского кризиса солености. Предложена модель эволюции карстовых систем массива с учетом влияния морских регрессий и дифференцированных поднятий в плиоцен-четвертичное время.
Великий гірський масив Арабіка на Західному Кавказі безпосередньо межує з морським узбережжям, а закарстовані вапняки, що його складають, занурюються під рівень моря. У високогірній частини масиву розвідані численні глибокі печери, дві з яких мають глибину (від входів) понад 2000 м. Унікальне зосередження тут надглибоких печер та особливості гідрогеології масиву (величезна потужність вадозної зони, активна каналова циркуляція на великих глибинах, наявність високопроникної зони у прибережній смузі і субмаринного розвантаження у море, зв'язок прибережних і субмаринних джерел з високогірною областю живлення) свідчать про вплив на розвиток карсту глибокого зниження рівня моря в минулому. Новітні дослідження з палеогеографії Східного Паратетіса у піздньоміоценовий час вказує на те, що таке зниження рівня вод у Евксинському басейні мало місце в період близько 5,6 — 5,4 млн. років тому, з максимумом (ймовірно до 500—600 м), що відповідав гляциальним піках TG12 і TG14 і піку Мессинскої кризи солоності. Запропоновано модель еволюції карстових систем масиву з урахуванням впливу морських регресій і диференційованих піднять у пліоцен—четвертинний час.
The large mountainous massif Arabika in the Western Caucasus borders directly with the sea coast. Karstified limestones that comprise the massif submerge below sea level toward the south-west. Numerous deep caves have been explored in the central highCmountainous part of the massif, two of which have a depth (from the entrances) of more than 2000 m. The unique concentration of superdeep caves and the features of the hydrogeology of the massif (the huge thickness of the vadose zone, active conduit circulation on large depths, the presence of a the lowCgradient, high permeability zone in the coastal area and the submarine discharge at the sea, the proven connection of the coastal and submarine springs with the recharge areas in the highland part) testify to the impact on the karst development of a deep seaClevel drop in the past. The latest studies on the paleogeography of Eastern Paratethys in the late Miocene time indicate that such a decline in the water level in the Euxine basin took place in the period of about 5.6 to 5.4 million years, with the maximum (up to 500—600 m) corresponding to the glacial peaks of TG12 and TG14 and the peak of the Messinian salinity crisis. A model is proposed for the evolution of karst systems of the massif taking into account the role of marine regressions and differentiated uplifts in the PlioceneCQuaternary time.
