Стаття присвячена дослідженню іспанських зацікавлень І. Франка, які відобразились
у численних судженнях письменника про місце у світовому літературному процесі трьох
найвидатніших представників іспанської літератури – М. де Сервантеса, Лопе де Веги та
П. Кальдерона. Крім того, І. Франко здійснив “вільну переробку з прози на вірш головної основи
першої часті та закінчення другої часті “Дон-Кіхота”, літературну переробку драми Кальдерона
“Саламейський алкальд”, переклав окремі зразки іспанських романсів та португальських
народних пісень. Останні привабили вже хворого письменника грайливістю розповіді, кумедністю
ситуацій, “перевдяганням-угадуванням”, сюжетними лініями, традиційними у світовій літературі.
The article offers an insight into Ivan Franko’s interest in Spanish culture which found its expression
in his numerous writings on the place of Miguel de Cervantes, Lope de Vega and Pedro Calderón
in the world literature. Apart from his scholarly pursuits, I. Franko undertook “a free reworking from
prose into verse of most of the first chapter and the end of the second chapter of Don Quixote”,
reworked Pedro Calderón’s drama The Mayor of Zalamea, and translated some Spanish romances
and Portuguese folk songs. The latter attracted the writer who had already been suffering from his
malady by the frolic nature of narration, humorous situations, traditional plots, and the tactics of
disguising guesswork.
Статья посвящена исследованию суждений И. Франко
о месте трех наиболее выдающихся представителей
испанской литературы – М. де Сервантеса, Лопе де Веги
и П. Кальдерона. И. Франко создал вольный перевод из
прозы на стих отрывка первой части и окончания второй
части “Дон-Кихота”, а также совершил литературную
обработку драмы Кальдерона “Саламейский алкальд”,
перевел отдельные образцы испанских романсов и
португальских народных песен, которые привлекли
больного уже писателя игривым сюжетом, комическими
ситуациями, элементами “переодевание – разгадывание”,
сюжетными линиями, традиционными для мировой
литературы.
