У статті здійснено літературознавче осмислення ціннісної семантики творчості В.Стуса,
для якого внутрішня катастрофа стала предметом особистісного переживання й художнього
осягнення. Розглядаючи поетичні тексти на тлі християнської аксіології, дослідник використовує
розроблений Е. Гуссерлем і його послідовниками феноменологічний підхід, приділяючи особливу
увагу проблемі авторської інтенціональності в літературному творі. Евристична продуктивність
такого компаративного дослідження літературного і релігійного дискурсів зумовлена їхньою
співпричетністю аксіологічним вимірам екзистенції індивідуума, а також пошуками відповідей
на виклики катастрофізму буття.
The article conceptualizes the axiological semantics of Vasyl Stus’ works, for whom the inner
catastrophe became an object of personal drama and artistic grasping. The scholar applies
phenomenological approach elaborated by Edmund Husserl and his followers in order to place Stus’
poetic texts into the context of Christian axiology. Special attention is paid to the problem of author’s
intentionality in a literary text. Heuristic effi ciency of such comparative research of literary and religious
discourses is determined by their influence on values of individual existence, as well as by our searching
for answers to the challenges of catastrophical being.
В статье представлена попытка литературоведческого
осмысления ценностной семантики творчества В.Стуса,
для которого внутренняя катастрофа стала предметом
личностного переживания и художественного
постижения. Рассматривая поэтические тексты на фоне
христианской аксиологии, исследователь использует
разработанный Э.Гуссерлем и его последователями
феноменологический подход, особое внимание
уделяя проблеме авторской интенциональности
в литерат урном произведении. Эвристическ ая
продуктивность такого компаративного исследования
литературного и религиозного дискурсов обусловлена
их сопричастностью аксиологическим измерениям
экзистенции индивидуума, а также поисками ответов
на вызовы катастрофизма бытия.
