Деструктивна й автодеструктивна образність прози українського “втраченого покоління”

Abstract

У статті досліджується суїцидальний аспект прози українського “втраченого покоління”. З’ясовано психосемантику травматичного та посттравматичного мотивів для творів письменника повоєнного періоду, проаналізовано особливості відображення військового неврозу в українському модернізмі. Пояснюється значущість літературного типу героя і ворога у прозі 20–30-х рр. ХХ ст. у контексті постання й розбудови більшовицького суспільства.

The article examines the suicidal aspect of the prose works of Ukrainian “lost generation” writers. The author explores the psychosemantics of traumatic and post-traumatic motives underlying the works of the post-war period, and analyzes the specific representation of military neurosis in Ukrainian modernist prose. This gives clues for understanding the signifi cance of character types of heroes and enemies in the prose texts of 1920–1930’s which were written in the vein of the Bolshevik society’s development.

В статье исследуется суицидальный аспект прозы украинского “потерянного поколения”. Выяснено психосемантику травматического и посттравматического мотивов для произведений писателей послевоенного периода, проанализировано особенности изображения военного невроза в украинском модернизме. Объясняется значимость литературного типа героя и врага в прозе 20–30-х гг. ХХ века в контексте появления и становления большевицкого общества.