Грані Шевченкового таланту: новий погляд

Abstract

Рецензія на книгу: Генералюк Леся. Універсалізм Шевченка: взаємодія літератури і мистецтва. – К.: Наукова думка, 2008. – 544 с. – Бібліогр.: с. 516-539. Питання універсалізму особистості Тараса Шевченка вельми актуальне для постімперської науки про літературу. На жаль, прочитання універсальних аспектів творчості геніального митця часто позначені політичним доктринерством і міфотворчістю через уписування її в наперед задану ідеологічну схему. Тому в радянський час дослідники мусили насичувати свої праці марксистсько-ленінськими фразами про “революційно- демократичний” інтернаціоналізм та гуманізм Шевченка. Натомість у наново запроваджених постмодерними авторами тезах утверджується думка про начебто універсальну “міфічну мисль” поета, про “космополітичний” та “загальнолюдський” характер його “міфотворчості”. Попри ідеологічні відмінності, призначення універсалістських (і радянських, і демоліберальних) прочитань Т. Шевченка на диво схожі: нав’язати читачеві ідею про поза- чи й антинаціональний характер його творів, зробити з геніального митця- націотворця такого собі “космополита-мудреца” (пригадуючи “Тризну”). Про інші, ще більш сумнівні й одіозні, виразно “десакралізаторські” (Л. Костенко) постмодерні образи Кобзаря навіть не варто згадувати.