Стаття пропонує огляд основних конотацій, які отримують страви і продукти у творах американських
письменників із південно-азіатським корінням (М. Гамадані, Ш. Дейсон, Ч. Б. Дівакаруні, Г. Котарі, Дж. Лагірі,
Б. Мухерджі, С. Ша). Мистецтво куховарства пропонує багату палітру мовних засобів для вираження своєї
інакшості на загальноамериканському тлі: від осуду й докору до надлишкової романтизації та екзотизації.
Східна кухня – невід’ємний атрибут релігійних ритуалів та народних традицій (рисова церемонія, дієта
під час жалоби, шлях виразити повагу та кохання, утішити хворого). Спосіб споживання їжі – це важлива
характеристика персонажів, а її приготування – один із засобів самовираження. Гастрономічні образи
становлять символ родинного вогнища, вони вказують на зв’язок між пристрастю до їжі та сексуальністю,
викликають ностальгію у представників діаспори, є ознакою їхньої етнічної ідентифікації. Мовою кухні
виписуються проблеми іммігрантів різних поколінь.
The article reviews main connotations of food in the fiction of South-Asian American writers (M. Hamadani,
Sh. Dason, Ch. B. Divakaruni, G. Kothari, J. Lahiri, B. Mukherjee, S. Shah). Cooking lends a rich choice of
language means to express one’s otherness against the general American background: from condemnation
and reproach to exploitative romantization and exoticizing. The eastern cuisine is an integral part of religious
rituals and folk traditions (annaprasan, mourning diet, a means of expressing respect and love, comforting the
sick). Foodways are important in respect of the protagonist’s characterization, and food preparation becomes
one of the ways of self-expression and self-identifi cation. Gastronomical images are symbols of family union;
they point out the connection between the appetite for food and sexuality, give rise to nostalgia among the
diaspora members, and serve as a marker of their ethnic identification. The generational gap is also described
with the help of food imagery.
В статье предлагается обзор основных коннотаций,
характерных для блюд и продуктов питания в прозе
американских писателей южно-азиатского происхождения (М.
Гамадани, Ш. Дейсон, Ч. Б. Дивакаруни, Г. Котари, Дж. Лахири,
Б. Мухерджи, С. Ша). Кулинарное искусство предлагает богатую
палитру языковых средств для выражения своей отчужденной
инаковости на общем американском фоне: от осуждения и
упрека до излишней романтизации и экзотизации. Восточная
кухня является неотъемлемым атрибутом религиозных
ритуалов и народных традиций (рисовая церемония, диета
для скорбящих, средство выражения уважения и любви,
утешения больного). Способ употребления пищи – важная
характеристика персонажей, а её приготовление – один из
путей самовыражения. Гастрономические образы являются
символом семейного очага, они указывают на связь между
пристрастием к еде и сексуальностью, вызывают ностальгию
у представителей диаспоры, выступают признаком их
этнической идентификации. Языком кулинарии выражаются
проблемы иммигрантов разных поколений.
