У статті йдеться про зв’язки класичних творів Г. Квітки-Основ’яненка з доробком його попередників
і сучасників – І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського, М. Гоголя. Розглянуто внутрішній конфлікт
письменника – витвореної ним маски пересічного мешканця Російської імперії і водночас зачинателя
нової української прози й палкого захисника виражальних можливостей рідної мови. Полемічно
переоцінюються образи повістей “Маруся”, “Щира любов”, “Конотопська відьма”, а також декларована
наратором життєва філософія.
The paper examines the relationship between the canonical texts by H. Kvitka-Osnovyanenko and the heritage
of his forerunners and contemporaries, primarily that of I. Kotliarevsky, P. Hulak-Artemovsky, and N. Gogol. The
author also pays attention to the writer’s inward confl ict between the mask of an average citizen of Russian
Empire and his role as a founder of the modern Ukrainian prose and as a guardian of his mother tongue. This
leads to the polemic reappraisal of the figures inhabiting Kvitka-Osnovyanenko’s narratives, such as “Marusia”,
“The Sincere Love”, or “The Witch from Konotop”, as well as of the narrator’s everyday life philosophy.
В статье рассматриваются связи классических произведений
Г. Квитки-Основьяненко с творчеством его предшественников
и современников – И. Котляревского, П. Гулака-Артемовского,
Н. Гоголя. Освещается внутренний конфликт писателя –
созданной им маски заурядного обывателя Российской
империи и одновременно – зачинателя новой украинской
прозы, защитника выразительных возможностей родного
языка. Полемически пересматриваются образы повестей
“Маруся”, “Щира любов”, “Конотопська відьма”, а также
декларируемая нарратором жизненная философия.
