Дана стаття на основі архівних документів висвітлює історію і стан Будинку полкової канцелярії — пам’ятки цивільної архітектури XVII ст. в першій половині ХХ ст., а
саме з 1917 р. по 1953 р., коли архів, що в ньому знаходився протягом півтора століття,
був переведений до щойно відновленого Будинку архієпископа — пам’ятки архітектури
XVIII ст. На документальних матеріалах прослідковується багатостраждальна доля
чернігівських архівів і приміщень архівосховищ, цинічне відношення більшовицької влади
до найбільшого нашого національного надбання, втрата величезної кількості архівних
матеріалів, боротьба за бодай незначні прийнятні умови їхнього зберігання, воістину
громадянський подвиг керівників, наукових і технічних працівників архівів в боротьбі за їхнє збереження.
В данной статье на основе архивных документов прослеживается история и состояние здания полковой канцелярии — памятника гражданской архитектуры XVII
века – в первой половине ХХ века, а точнее с 1917 г. по 1953 г., когда архив, который в
нем находился более полутора столетия, был перевезен в восстановленный после войны
Дом архиепископа — памятник архитектуры XVIII в. На документальных материалах
прослеживается многострадальная судьба черниговских архивов и помещений архивохранилищ, циничное отношение власти большевиков к наибольшему нашему национальному достоянию, потеря огромного количества архивных материалов, борьба за, хоть незначительные, приемлемые условия их хранения, воистину гражданский подвиг
руководителей, научных и технических работников архивов в борьбе за их сохранение.
This article on the basis of archival documents elucidates the history and state of the House
of the Regimental Chancellery – the monument of civil architecture of the XVIIth century in
the first half of the XXth century, namely from 1917 till 1953, when the archives that were
within it for a century and a half was transferred to the newly restored Archbishop’s House –
the architectural monuments of the XIXth century. On the documentary materials is tracked
the long-suffering fate of the Chernihiv archives and archival premises, the cynical attitude
of the bolshevik authorities to our greatest national heritage, the loss of a huge amount of
archival materials, the struggle for, albeit insignificant acceptable conditions for their storage,
indeed a civil feat of executives, scientific and technical staffs of the archives in the struggle
for their preservation.
