У статті розглядається розвиток української археографії протягом 1960-х років
та її особливості в умовах утвердження єдиних правил публікації історичних документів в СРСР. Аналізується процес розробки теорії та формування методології
археографії в «союзних» археографічних осередках у зазначений період. 1960-ті роки в
радянській археографії представляють окремий період. Його відмінною рисою є те, що
вперше радянська археографічна наука спромоглася поставити питання теоретичного
характеру, спробувала переосмислити методику. Зміни в царині методики видання
були зумовлені не так зовнішніми обставинами, як перш за все змінами в середині
археографії, її готовністю перейти на вищий рівень розвитку, а саме, оформитися в
самостійну науку. Українські радянські археографи спробували наповнити два ключові
концепти археографії – «історичне джерело» та «пам’ятка» національним змістом,
зосередившись у 1960-х роках на мовознавчих аспектах історичних документів, писаних староукраїнською мовою.
В статье рассматривается развитие украинской археографии на протяжении 1960-х
годов и ее особенности в условиях утверждения единых правил публикации исторических
документов в СССР. Анализируется процесс разработки теории и формирование методологии археографии в «союзных» археографических центрах в указанный период. 1960-е
годы в советской археографии представляют отдельный период. Его отличительной
чертой является то, что впервые советская археографическая наука смогла поставить
вопросы теоретического характера, попыталась переосмыслить методику. Изменения в
области методики издания были обусловлены не столько внешними обстоятельствами,
сколько, прежде всего, изменениями в самой археографии, ее готовностью перейти на
более высокий уровень развития, а именно, – оформиться в самостоятельную науку.
Украинские советские археографы попытались наполнить два ключевых концепта археографии – «исторический источник» и «достопримечательность» национальным содержанием, сосредоточившись в 1960-х годах на языковедческих аспектах исторических документов, написанных староукраинским языком.
The article deals with the development of Ukrainian archeography during the 1960s as
well as its specifi c features in the conditions of the adoption of united rules for the publication
of historical documents in the USSR. The process of development of the theory and formation
of the methodology of archeography in the «Union» archeographic centers during the specifi ed
period is analyzed. The 1960s in the Soviet archeography represent a separate period. Its distinctive
feature is that for the fi rst time the Soviet archeography succeed to raise the theoretical
issues, tried to rethink the methods. Changes in the fi eld of the methods of the publication were
conditioned not by external circumstances, but fi rst of all by changes in archeography itself,
by its readiness to move to a higher level of development, namely, to become an independent
discipline. Ukrainian Soviet archeographers have tried to fi ll two key concepts of archeography
namely, «historical source» and «monument» with national content, focusing in the 1960s on
linguistic aspects of historical documents written in the old Ukrainian language.
