Благовіщення та образ Богородиці в церковній традиції і в поемі Тараса Шевченка “Марія”

Abstract

Статтю присвячено одному з найбільш проблематичних для наукового аналізу творів Т. Шевченка – поемі “Марія”. Мотивація твору в розумінні авторки статті розкривається у двох основних контекстах: містичному й соціальному. Аналізується адекватність постатей євангельського тексту та образів поеми Т. Шевченка. Поет використовує аналогію як засіб для показу переходу від свідомості психологічного до свідомості духовного. Виявляється метафізика поетичної думки самого Шевченка та метафізика мислення головних героїв твору.

This article is devoted to one of the most subtle works by T.Shevchenko, that is, to his poem “Mariya” (“Mary”). The author of the paper explores the mystical and social background of the work, concentrating on the interrelation between the evangelic fi gures and the characters in T.Shevchenko’s poem. She thus argues that the poet uses the analogy as a means of transition from the psychological to the spiritual notion of consciousness. This, in its turn, casts light upon the metaphysics of thinking, both of Shevchenko himself and of the main characters of his text.

Статья посвящена одному из наиболее проблематичных в плане научного анализа произведений Тараса Шевченко – поэме “Мария”. Мотивация произведения в понимании автора статьи раскрывается в двух основных контекстах: мистическом и социальном. Анализируется адекватность личностей евангельского текста и образов поэмы Тараса Шевченко. Богородица Шевченко объединяет в себе материнство Божье и человеческое, абсолютное смирение и вместе с тем борьбу, незаметность в ежедневной жизни и одновременно величественные последствия своей жизни для истории человечества. Поэт использует аналогию как способ, чтобы показать переход от сознания психологического к сознанию духовному. Становится явной метафизика поэтической мысли самого Шевченко и метафизика мышления главных героев произведения.