У статті висвітлено процеси еволюції регіональної політики ЄС у рамках концепції «Європи регіонів». Зроблений аналіз особливостей територіально-адміністративного устрою країн ЄС на основі номенклатури територіальних одиниць для статистики – NUTS. Дослідження засвідчило, що Україна як одна з найбільших в Європі за територією країн може мати в рамках NUTS свої форми територіального поділу, а також національні райони в місцях компактного проживання громадян однієї етнічної групи. Модифікація концепції «Європи регіонів» розглянуто у хронологічному порядку як регіональна політика «зверху» (1960-1980), «Європа регіонів» (1980-1990), «Європа з регіонами» (1990-2000), «Європа для регіонів» (2000-2010) і «місцева політика» (2010+). Систематизовано зміст економічних акцій, тенденції та теоретичні підходи, що притаманні кожному етапу. Автор вважає, що регіональні проблеми співтовариства загострилися через те, що ідея багатьох засновників ЄС зводилася до формування універсальної європейської ідентичності, що применшувало роль національних держав і значення етнічних розбіжностей. Нинішня стратегічна орієнтація на місцевий рівень оцінюється як така, що надає пріоритет різноманітності як реальній європейській цінності на відміну від однорідності. Вона має стати ключем для задоволення амбіцій громади кожного регіону, незалежно від просторових, історичних і національних особливостей з огляду на те, що будь-яка місцевість має невикористанні можливості розвитку.
В статье освещены процессы эволюции региональной политики ЕС в рамках концепции «Европы регионов». Сделан анализ особенностей территориально-административного устройства стран ЕС на основе номенклатуры территориальных единиц для статистики – NUTS. Исследование показало, что Украина как одна из крупнейших в Европе по территории стран может иметь в рамках NUTS свои формы территориального деления, а также национальные районы в местах компактного проживания граждан одной этнической группы. Модификация концепции «Европы регионов» рассмотрена в хронологическом порядке как региональная политика «сверху» (1960-1980), «Европа регионов» (1980-1990), «Европа с регионами» (1990-2000), «Европа для регионов» (2000 -2010) и «местная политика» (2010+). Систематизированы содержание экономических акций, тенденции и теоретические подходы, присущие каждому этапу. Автор считает, что региональные проблемы сообщества обострились, ибо идея многих основателей ЕС сводилась к формированию универсальной европейской идентичности, что умаляло роль национальных государств и значение этнических разногласий. Нынешняя стратегическая ориентация на местный уровень оценивается как такая, которая делает приоритетным разнообразие, что соответствует реальным европейским ценностям в отличие от однородности. Оно должно стать ключом для удовлетворения амбиций общины каждого региона, независимо от пространственных, исторических и национальных особенностей, исходя из того, что каждая местность имеет неиспользованные возможности развития.
The article covers the processes of the evolution of the EU regional policy within the framework of the concept of "Europe of the regions". The analysis of the peculiarities of the territorial and administrative system of the EU countries based on the nomenclature of territorial units for statistics - NUTS is made. The research has shown that Ukraine, as one of the largest in Europe, can have its territorial divisions within the framework of the NUTS, as well as national regions in places of compact residence of citizens of one ethnic group. The modification of the concept of "Europe of the Regions" was considered chronologically as a regional policy "from above" (1960-1980), "Europe of Regions" (1980-1990), "Europe with Regions" (1990-2000), "Europe for the Regions" (2000 -2010) and "local politics" (2010+). The content of economic actions, tendencies and theoretical approaches that are inherent to each stage are systematized. The author believes that the regional problems of the community were exacerbated because the idea of many founders of the EU was to form a universal European identity that diminished the role of national states and the significance of ethnic differences. The current strategic orientation at the local level is assessed as giving priority to diversity as a real European value, unlike homogeneity. It should become the key to meeting the ambitions of the community in each region, regardless of spatial, historical and national peculiarities, given that any locality has unused opportunities for development.
