Мета роботи – оцінити доцільність використання антидепресантів у осіб, залежних від опіоїдів шляхом дослідження їхньої прихильності до реабілітаційної програми, а також можливостей утримання від вживання наркотиків та показників соціального функціонування в постреабілітаційному періоді. Досліджено 270 осіб, залежних від опіоїдів, що одержали лікувально-реабілітаційну допомогу різної інтенсивності і тривалості. У 94 осіб ця допомога обмежилась лише 10 денним курсом стандартної детоксикації, а решта 176 осіб окрім детоксикації пройшли різної тривалості (30-540 діб) курс реабілітації, з яких 97 осіб (основна група) протягом трьох місяців отримували антидепресивну фармакотерапію (циталопрам 40 мг/добу), а 79 осіб (контрольна група) проходили курс реабілітації без фармакотерапевтичного супроводу. Шляхом побудови кривих “виживання” Каплан-Мейера, визначено вплив антидепресивної терапії на прихильність пацієнтів до реабілітаційної програми. Окрім того, проведено аналіз частоти випадків повернення до вживання наркотиків, а також показників соціального функціонування (зайнятість, рід занять) в групах порівняння протягом річного постабстинентного періоду. Показано, що навіть відносно короткий курс антидепресивної терапії у хворих, залежних від опіоїдів, істотно збільшує їхню спроможність утримуватися від вживання наркотиків та прискорює нормалізацію їхнього соціального функціонування (спроможності до навчання і працевлаштування).
Цель работы -оценить целесообразность использования антидепрессантов у лиц, зависимых от опиоидов путем исследования их приверженности реабилитационной программе, а также возможностей воздержания от употребления наркотиков и показателей социального функционирования в постреабилитационном периоде.
Исследовано 270 лиц, зависимых от опиоидов, получавших лечебно-реабилитационную помощь разной интенсивности и продолжительности. У 94 человек эта помощь ограничилась лишь 10 дневным курсом стандартной детоксикации, а остальные 176 человек, кроме детоксикации, прошли разной продолжительности (30-540 суток) курс реабилитации, из которых 97 лиц (основная группа) на протяжении первых трех месяцев получали антидепрессивную фармакотерапию (циталопрама 40 мг/сут), а 79 человек (контрольная группа) проходили курс реабилитации без
фармакотерапевтичного сопровождения. Путем построения “кривых дожития” Каплан-Мейера, определено влияние антидепрессивной терапии на приверженность пациентов реабилитационной программе. Кроме того, проведен анализ частоты случаев возвращения к употреблению наркотиков, а также показателей социального функционирования (занятость, род занятий) в группах сравнения на протяжении годового постабстинентного периода. Показано, что даже относительно короткий курс антидепрессивной терапии у больных, зависимых от опиоидов, существенно увеличивает их способность воздерживаться от употребления наркотиков; ускоряет нормализацию их социального функционирования (способности к обучению и трудоустройству).
The work purpose is to estimate expediency of use of antidepressants in opioid addicted patients by research of their
adherence to the rehabilitation program, and also possibilities of abstention from the use of drugs and indicators of social functioning in the postrehabilitation period. It is investigated 270 in opioid addicted patients, receiving the medical-rehabilitation maintenance of different intensity and duration. At 94 persons this maintenance was limited only 10 day course standard detoxication, and others 176 persons, except detoxication, have passed through different duration (30-540 days) rehabilitation course. 97 persons (the basic group) of this patients during first three months received antidepressive pharmacotherapy (cytalopram 40 mg per day), and 79 persons (control group) passed a rehabilitation course without pharmacotherapeutic supports. The influence of antidepressive therapy on adherence of patients to the rehabilitation program was defined by construction of “survival curves” Kaplan-Meyer. The analysis of frequency of cases of returning to the use of drugs, and also indicators of social functioning (employment, an occupation) in groups of comparison during one-year postwithdrawal period was carried out. It is shown, what even rather short course of antidepressive therapy in opioid addicted patients, essentially increases their ability to abstain from the use of drugs and accelerates normalization of their social functioning (ability to training and employment).
