Крізь призму інтертекстуальності як загальнокультурної категорії у статті розглянуто поняття “образ”,
“архетип”, “мотив”, “символ”, “художня деталь” в аспекті їх кореляції. У структуру інтертекстуальності
найбільш органічно вписуються категорії архетипу й мотиву. Оскільки перша з них закорінена у психіку,
а другу можна розглядати як мистецьку похідну, то є підстави вести мову і про архетипні мотиви.
Над усіма інтертекстуальними комбінаціями архетипів, дискурсів, цитат, мотивів автор-творець має
спромогтися і на власний емоційно-мислительний прорив у незвідане.
Through the prism of intertextuality as a basic notion of culture, the paper explores the correlations between the
concepts of “image”, “archetype”, “motif”, “symbol”, and “artistic detail”. The categories of “archetype” and “motif”
are stated to be the organic element of the intertextuality structure. Since the former category strikes its root in the
psyche and the latter one should be treated as its artistic derivative, one has every reason to single out the archetypal
motifs. Nevertheless, besides all the possible combinations of archetypes, discourses, quotations and motifs, the
author must be also capable of a sort of emotional and intellectual breakthrough into the unexplored.
Сквозь призму интертекстуальности в статье
рассмотрены понятия “образ”, “архетип”, “мотив”,
“символ”, “художественная деталь” в аспекте их
корреляции. В структуру интертекстуальности
наиболее естественно вписываются категории
архетипа и мотива. Поскольку первая из них
уходит своими корнями в психику, а вторую можно
рассматривать как художественное производное, есть
основания вести речь и об архетипических мотивах.
Поднявшись над всевозможными комбинациями
архетипов, дискурсов, цитат, мотивов,
автор-творец сумеет осуществить и свой эмоционально-мыслительный прорыв в неизведанное.
