Стратегії (ре)конструювання національної історії в сучасній літературі США (романи про Громадянську війну 1861-1865 рр.)

Abstract

У статті з урахуванням різноманітних філософських та соціально-культурних чинників, що зумовлюють сучасні уявлення про історичний процес, проаналізовано три романи про Громадянську війну у США, що вийшли друком на початку ХХІ ст., – “Марч” Дж.Брукс (2005), “Амальгамна полька” Ст.Райта (2006) та “Марш” Е.Доктороу (2005). Розглядаються причини звернення американських письменників саме до цього періоду в історії країни, висвітлено традиційні та інноваційні риси в потрактуванні подій війни, інтерпретовано художні стратегії, розгорнуті в кожному з романів. Робиться висновок про свідомий підхід авторів до історії як до певною мірою текстуального конструкту.

Taking into account diverse philosophical and socio-cultural factors determining the contemporary vision of the historical process, the essay dwells on three novels focusing on the 1861-1865 war in the USA and published in the early 21st century – Geraldine Brooks’ “March” (2005), Stephen Wright’s “Amalgamation Polka” (2006) and E.L.Doctorow’s “March” (2005). The author contemplates the reasons impelling American authors to center in this particular period of the national history, highlights the traditional and innovative aspects in treating the events of the war, and explores the fictional strategies deployed in each novel. It is argued that the writers in question espouse, albeit partially, the view of history as a textual construct.

В статье, с учетом разнообразных философских и социально- культурных факторов, обусловливающих современные представления об историческом процессе, анализируются три романа о Гражданской войне в США, опубликованные в начале ХХІ в., – “Марч” Дж.Брукс (2005), “Амальгамная полька” Ст.Райта (2006) и “Марш” Э.Доктороу (2005). Рассматриваются причины обращения американских писателей именно к этому периоду в истории страны, освещаются традиционные и новые моменты в истолковании событий войны, интерпретируются художественные стратегии, развернутые в каждом романе. Делается вывод о сознательном подходе авторов к истории как, в определенной степени, текстуальному конструкту.