Авторка досліджує, як роман Джонатана Сафрана Фоера “Надзвичайно голосно та неймовірно
близько” конструює пошук історії-зцілення, використовуючи різноманітні стратегії подолання травми та
способи впорядкування приголомшливого досвіду терактів 11 вересня у форму наративу, який інкорпорує
множинність індивідуальних реакцій, бореться з невимовним та вміщений у ширший міжкультурний
контекст. У статті також простежено, як індивідуальні втрати проектуються в загальний наратив відповіді
культури на травматичну подію і підсумовано значення такої контекстуалізації для крос-культурної
взаємодії.
The article explores how Jonathan Safran Foer’s novel “Extremely Loud and Incredibly Close” (2005)
constructs a quest for a healing story using different strategies for overcoming trauma and putting the
overwhelming experience of 9/11 into a narrative that incorporates the multiplicity of individual responses,
deals with the unspeakable, and situates itself in a larger cross&cultural context. It highlights that Foer’s novel
articulates a mutual dependence of language and experience, thereby demonstrating that the trauma, the story
of it, and the healing come together. The essay also traces how individual losses are transcribed into the
larger cultural narrative of a traumatic event, and draws the implications of narrativizing the disasters for the
cross-cultural interaction.
В статье показано, как роман Джонатана Сафрана Фоера
“Чрезвычайно шумно и невероятно близко” (2005) конструирует
поиск истории-исцеления, используя разные стратегии преодоления
травмы и придая сокрушающему опыту 11 сентября форму наратива,
который включает множественность индивидуальных реакций,
борется с непроизносимым и находит свое место в более широком
кросс-культурном контексте. Также в статье прослежено, как
индивидуальные потери проектируются в более широкий культурный
наратив травматического события и какие предпосылки имеет
контекстуализация катастроф для кросс-культурного взаимодействия.