У зв’язку з невідомим фотопортретом Н.Гамбарашвілі в етюді йдеться про драматичний життєвий
сюжет Лесі Українки, який донині залишається літературною легендою. Сюжет відбився в не розпізнаних
досі “гронах” її поезій – нерозривних рукописних хронотопах.
In view of an unknown photographic portrait of N.Gambarashvili this essay explores a dramatic episode in
Lesia Ukrayinka’s life, an episode which still remains a literary legend and was reflected in some yet unrecognized
group of poems, which constitute an inseparable temporal and spatial unities in her manuscripts.