Стаття присвячена проблемі імпліцитних міфологічних структур у художній літературі. Зокрема, тут на
матеріалі новел Мирослава Ірчана розглядається роль міфологеми ритуального жертвоприношення, однієї
з чільних моделей української прози 1920–1930-х рр. ХХ ст., як важливого сюжетоконструювального
чинника. Такий підхід сприяє розкриттю глибинних механізмів сюжетотворення на рівні “психічного
фундаменту” (К.Юнг) самого автора, а також підтексту твору як опозиції діонісійського й аполлонівського
начал. У статті досліджуються також композиційні особливості аналізованих творів.
This article deals with the problem of implicit mythological structures in the works of fiction. Making
references to the short stories by Myroslav Irchan, the author of the article interprets the ritual sacrifice,
which he considers to be one of the principal mythologems in the Ukrainian prose of the 1920s–1930s, as
an important plot-constructing factor. Such an approach helps to reveal the basic plot-constructing mechanisms
on the plane of the writer’s “mental foundation” (Carl Gustav Jung) and to articulate the implications of the
text described as an opposition between the Dionysian and Apollonian principles of human nature and
society. The article also demonstrates the peculiarities of the analysed stories’ composition.
Статья посвящена проблеме имплицитных мифологических структур в художественной литературе. На
материале новелистики Мирослава Ирчана рассматривается сюжетоконструирующая роль мифологемы
ритуального жертвоприношения, одной из главных моделей украинской прозы 20–30-х годов ХХ ст.
Такая постановка проблемы способствует раскрытию глубинных механизмов формирования сюжета на
уровне “психического фундамента” (К.Юнг) самого автора, а также подтекста произведения как оппозиции
дионисийского и аполлоновского начал. В статье исследуются также композиционные особенности
анализируемых произведений.