Представлено оцінку щорічних прямих втрат (втрати через надсмертність)
міського й сільського населення від голоду 1932–1934 рр. у реґіональному розрізі в
межах радянської України. Усупереч очікуванням, найвищих втрат зазнало населення не південних зерновиробничих районів, а північно-центральних Київської
та Харківської областей. Запропоновано та проаналізовано декілька припущень
для пояснення цих результатів. Єдиної гіпотези, яка надавала б усебічне тлумачення реґіонального розподілу втрат, немає. Втрати в деяких областях зумовлювалися певними специфічними факторами, тоді як втрати в інших можна пояснити поєднанням впливу економічних і політичних чинників. Проведено
кількісний аналіз окремих показників антирадянського опору й репресій проти
селянства в 1932 р. та досліджено вплив економічних (продовольчої допомоги) й
історико-політичних факторів на прямі втрати населення в 1933 р.
Yearly estimates of urban and rural direct losses (excess deaths) from the 1932–1934
famine are presented for the oblasts of Soviet Ukraine. Contrary to expectations,
the highest losses are not found in the grain-producing southern oblasts, but in the
north-central Kyiv and Kharkiv oblasts. Several hypotheses are proposed and tested
to explain this finding. No single hypothesis provides a comprehensive explanation.
Losses in some oblasts are due to specific factors, while losses in other oblasts seem to
be explained by a combination of economic and political factors. Quantitative analyses
are presented of resistance by and Soviet repressions of peasants in 1932, and effects
of the food assistance program and historical-political factors on direct losses in 1933 are analyzed.