Стаття присвячена з’ясуванню жанрової природи твору Лаврентія Крщоновича
«КІОТ СРІБНОКОВАНИЙ...» (1695). Це філософська теза (інакше конклюзія, афікція)
– наджанрове утворення, що належить, як мінімум, літературі і графіці. Одним із
важливих елементів філософської тези була прозова дедикація, яка у XVIII ст. мислилася як твір епістолярної форми, у якому переплелися похвала, посвята і авторська
передмова (якщо не було окремої «передмови до читальника» чи чогось подібного).
Статья посвящена выяснению жанровой природы произведения Лаврентия Крщоновича «КИОТ СРЕБРОКОВАННЫЙ...» (1695). Это философскиий тезис (по-другому конклюзия, афикция) – сверхжанровое образование, относящееся, как минимум,
к литературе и графике. Одним із важных элементов этого философского тезиса
была прозаическая дедикация, которая в XVIII ст. представлялась как произведение
эпистолярной формы, в котором переплелись похвала, посвящение и авторское предисловие, если не было отдельного «предисловия к читателю» или чего-то подобного.
The article is dedicated to finding out of genre nature of Lavrentii Krshchonovich’s work
«Kiot srebrokovannyi…» (1695). It is a philosophical thesis (otherwise conclusion), the super
genre formation, that is fixed, at least, to literature and graphic arts. One of important elements
of the philosophical thesis there was prosaic dedication, that in the 18th century was thought
as a work of epistolary form, that unites a praise, a dedication and an authorial preface (if
a separate «preface to the reader» or something similar is not present).
